Мій чоловік пішов від мене зовсім недавно. Буквально на минулому тижні. Ми навіть не встигли поговорити як годиться. Моє життя встало на паузу, і я, чесно кажучи, перебуваю в якомусь ступорі.
Мене звуть Вікторія, і мені 35 років. 10 з яких я перебувала в шлюбі. Заміж я виходила не аби ким, а досить непоганим фахівцем у сфері бухгалтерії. З моїм, тоді ще молодим чоловіком, ми зустрічалися близько року.
Він теж був не промах і вже тоді розумів, що майбутнє стоїть за комп’ютерними технологіями. Зіграли весілля, було красиво і чудово.
Олег завжди вважався надійною людиною: так про нього говорили друзі, батьки, колеги, так думала і я. Єдиним його «пунктиком» була підвищена любов до чистоти і порядку. Ну а що, скажете ви, педантизм це ж, навпаки, благо.
Ось тільки батьки виховували мого чоловіка досить довго, і життя без стопки випрасуваних сорочок, хусток і брюк він не уявляв. Додайте до цього тільки ідеально вимитий посуд і будинок без жодної пилинки. Повірте, підтримувати всю цю красу – це складно.
І з перших же місяців наше спільне життя якось не клеїлося. Мені не вистачало часу на кар’єру і роботу по дому, а Олег ходив весь нервовий через це і нічого не міг зробити.
Врешті-решт ми вирішили, що я залишуся вдома і буду підтримувати чистоту, а він, у свою чергу, зобов’язується мене утримувати на достатньому рівні.
З цього моменту я перетворилася на домогосподарку. Двічі на рік ми їздили за кордон на відпочинок. Техніка в будинку – тільки хайтек, телефони змінювалися раз на рік, та й то, мені просто нецікаво було стежити за новинками.
Посудомийка, розумні пилососи, взагалі, розумний будинок, все це є. Чоловік після роботи приїжджав відразу додому. Хтось скаже, що мрії збуваються. Але я не погоджуся.
Чим більше я поралася по дому, тим більше втрачала кваліфікацію. Колеги давно зникли з поля зору, але ж вони становили значну частину моїх знайомих і друзів.
Подруги продовжували зі мною спілкуватися, але якось прохолодніше. Можливо, причиною тому була банальна заздрість.
Я ходила по магазинах, просто для того, щоб не сидіти постійно вдома. У нас в місті вже тоді існувала поганенька, але кур’єрська служба, проблем з доставкою не було ніяких.
Відвідувала спортивний зал і салони краси, щоб не перетворитися на замучену версію самої себе. І дуже сумувала по роботі. Але сімейне щастя було важливіше.
З дітьми у нас не виходило, але й особливого бажання заводити їх теж не було. Якось я не уявляла себе в ролі матері, а у чоловіка вічно не вистачало часу: нові проекти, прогрес і розширення. До речі, на нервовому грунті він навіть почав втрачати вагу.
Згодом лікарі прописали йому сувору дієту, і тепер я готувала ще більше: окремо для себе і для нього самого. Втім, потім я перейшла на практично таку ж дієту – для спорту саме воно, і готувати можна на двох.
І ось, приходить мій дорогий чоловік недавно і розповідає, мовляв, втомився приховувати і більше так не може. Покохав іншу, свою начальницю. Причому закохався без пам’яті. З нею відчуває себе чоловіком, і у них «однаковий погляд на світ». Ось так.
А начальницю його я прекрасно знаю, ми познайомилися на якомусь із фуршетів. Я навіть кілька разів ходила з нею в салон краси. Не подруги, звичайно, але спілкувалися, так.
Так ось, ця жінка – трудоголік. Самозакохана, навіть егоїстична і зовсім не жіночна. Розумієте, так? Вона ніколи не стояла і стояти біля плити не буде, а готувати дієтичну їжу для Олега просто не зможе.
Мені хочуть залишити житло і навіть платити якісь аліменти. Але без мого Олега. Наче я настільки меркантильна, що для мене це найважливіше.
Виходить, я тридцятип’ятирічна жінка, яка втратила кваліфікацію, яку на роботу за фахом, на мій жаль, ніхто не візьме. Без дітей і чоловіка. Зате вмію відмінно прибиратися вдома, нехай і за допомогою сучасних технологій і гаджетів. Кому я така потрібна?
Крім того, я люблю чоловіка, не розумію, за що він зі мною так? Адже виглядаю я нічим не гірше цієї гримзи – його начальниці.
Моя думка – буду боротися до кінця. Прийду до них на фірму, влаштую скандал, спитаю, за що, чому ?! Свого чоловіка я так просто не віддам. І їх подачки мені не потрібні.
Можливо, це просто період такий – як криза середнього віку. А періоди, вони проходять. Але ось що саме зробити, я навіть не знаю. Може, підкажете якісь дієві способи, як повернути чоловіка? Питання дуже важливе.
