Мого чоловіка саме відспівували, коли підійшла свекруха, я не відразу зрозуміла, що їй від мене треба

Коронавірус забрав мого чоловіка 4 місяці тому. Цього року йому мало виповнитися 50 років. Але доля розпорядилася інакше. Я залишилася одна з 10-річною дочкою та 2 кредитами, які ми виплачували разом із чоловіком. Але це далеко не кінець проблем, з якими мені довелося зіткнутися.

Це сталося раптово. Я навіть уявити не могла, що подібне можливо. Мого чоловіка якраз відспівували, коли до мене підійшла свекруха. Я не одразу зрозуміла, що вона від мене хоче. Олена Володимирівна почала розпитувати у мене щодо квартири. Я навіть не знала, що їй сказати.

Справа в тому, що всі ці роки ми жили у квартирі чоловіка. Вона дісталася йому від бабусі по батьковій лінії. Іншими словами, наскільки я розумію, свекруха до неї взагалі не має жодного стосунку. Тим більше, що нам з донькою подітися нікуди.

Але свекруху це абсолютно не хвилює. Вона хоче, щоб ми віддали їй житло. Мовляв, їй треба знати, що на старості років вона матиме якусь гарантію безпеки.

Тільки я вважаю, що її фінансова подушка безпеки не моя турбота. Я до цього не маю жодного відношення! Нам і так довелося несолодко через її витівки. Один із кредитів, які ми виплачували з чоловіком, упав на наші плечі саме через Олену Володимирівну. З’ясувалося, що вона не платить за квартиру вже давно. Щоб сплатити борг, довелося брати гроші в банку.

Причому свекруха тягнула до останнього. А потім прибігла до нас у сльозах. Звичайно, мій чоловік не міг кинути її напризволяще. Олена Володимирівна обіцяла, що відкладатиме гроші з пенсії, щоб повернути нам усе до останньої копійки. Але то були просто слова.

А другий кредит був за ремонт у нашій квартирі. Коли ми тільки в’їхали, я хотіла зробити місце, в якому ми будемо жити максимально комфортним і затишним. І в нас це вийшло! Але все добротне коштує чималих грошей. Поки ми з чоловіком обидва працювали, коштів, в принципі, вистачало. Але тепер я просто не уявляю, що робити.

Свекруха дзвонить мені кожного божого дня. Навіть рідню на вуха підняла, звинувачує мене у всьому. Я вже консультувалася з юристом, і він сказав, що Олена Володимирівна справді може претендувати на частину квартири. Більше того, він порадив залагодити це питання мирно, щоби справа не дійшла до суду.

Я намагалася з нею поговорити. Пропонувала виплатити певну суму грошей за частину квартири. Але Олені Володимирівні замало. Ця жінка просто не має совісті!

Ситуація настільки мене розлютила, що тепер я стоятиму до кінця. Якщо доведеться відстоювати кожну копійчину в суді, я це робитиму! Насамперед заради блага моєї доньки та її майбутнього.

You cannot copy content of this page