За 6 років подружнього життя я народила трьох. Сьогодні Артему 5 років, Маші 3, а молодшому Льоші всього півроку. Бути багатодітною мамою непросто. Тому не дивно, що я нічого не встигаю.
Мені було під 30, коли ми із Сашком познайомилися. Всі мої подружки вже одружилися, а я все ніяк не могла знайти пару. Робота, будинок, робота. А тут він високий, симпатичний, колишній спортсмен, начальник відділу. Навіть не думала, що сподобаюся йому. Зрозуміла, що все серйозно, тільки коли він повів з мамою знайомитися. З матір’ю ж будь-кого не знайомлять.
Свекруха виявилася наймилішою жінкою. Вона відразу сказала Саші, що я дівчина славна, і підштовхнула його до весілля. Незабаром ми справді одружилися. А потім з’явився Артем, я перестала працювати. З того часу переходжу лише з одного декрету до іншого.
Старших у садок не відправляю, адже я все одно вдома. Артема на танці вожу та на малювання. З Машею поки що сама займаюся. Але дітям спілкування вистачає. Почуваюся дуже гідною мамою.
Проблема виникла з іншого боку. Я після пологів набрала вагу і важу вже під 80. Хоча раніше була як тростинка, важила 49. Але тоді я в спортзал ходила щонайменше двічі на тиждень. А зараз із трьома дітьми ніяк. Спробуєш займатися вдома — вони пристають, повисають на руках. А буває і почуваюся не так добре, щоб робити вправи.
Чоловік спочатку мене жартома називав і ведмежам, і танчиком. Казав, що мені навіть личить такою кругленькою бути. А потім і жартувати перестав. Йому моя вага перестала подобатися.
Минулої п’ятниці обідали з чоловіком за столом. Я поклала собі три котлетки в тарілку, а він розлютився. Забрав собі дві штуки і заявив, що мені час худнути. А потім додав, що якщо йому сподобається інша, то в цьому я буду винною, а не він. Можете собі уявити?
Мені було дуже неприємно, хоч я розуміла, що тут і є моя провина. Мені й хотілося б бігати по салонах та манікюри з педикюрами робити. Або хоч би ходити на масаж. Але на таке задоволення немає ані часу, ані грошей. Масочки вдома роблю, на цьому все.
Чоловік непогано заробляє, але треба і дітей одягнути, і за гуртки заплатити, і квартплату, і кредити… І Саші треба добре одягатися, щоб представницько виглядати. Він же керівник, як-не-як. Та й свекрусі допомагаємо. Ось на мене грошей майже не лишається.
Хоча я вибрати одяг тепер не можу. Після тих 49 кг все, що я пробую, змушує почуватися слоном. Вже й віру втратила, що можу стати такою, як раніше. Усі надії лише на свекруху, що вона не дозволить чоловікові покинути сім’ю.
