Родинні історії

Моя бабуся постійно мамі каже: «Іди, працюй». Але у мами одразу починає тиск підніматися, одразу все болить

Заміж я вийшла рано, у 18 років, а у 19 народила першу доньку. Мій чоловік не з нашого міста, свого житла в нього немає, от і стали жити з моїми батьками.

У них у ті часи була 2-х кімнатна квартира, в якій ми всі і проживали, а ще була однокімнатна квартира, там жила моя бабуся, потім вона переїхала до сина.

Моїй доньці тоді було 5 місяців, коли я вирішила поговорити з батьками, щоб нам дозволили переїхати в цю квартиру.

На що моя мати відповіла відмовою, сказавши, що вони вирішили змінити 2-х кімнатну і однушку, продати ці квартири, і купити 3-х кімнатну квартиру і дачу.

Почали мене умовляти, що з мамою легше жити, мама завжди допоможе і т.д. З огляду на свій вік або свою тупість, звичайно, я погодилася. Навіть чоловіка вмовила, який наполягав на переїзді навіть у орендовану квартиру. Ну, що зроблено, те зроблено.

Коли закрутився весь процес із обміном квартир, мою маму скоротили на роботі. Працював лише батько та чоловік. Грошей вистачало.

Потім ми усі переїхали до нової квартири, радощів було багато. У кожного своя кімната, у нас із чоловіком у батьків та у доньки. Ремонт і всі клопоти.

Так минуло ще 6 місяців. Коли все це вгамувалося, стало зрозуміло, що мама моя не збирається влаштовуватися на роботу, вона сказала, що сидітиме з донькою, а я щоб йшла працювати. Я й погодилася. Вступила до інституту на заочне і пішла працювати. Вона вдома з донькою сиділа.

Треба сказати, що в садочок  ми віддали її пізно, коли доньці було 5 років. Весь цей цей час вона була з бабусею. Я мамі за це дуже вдячна.

Через свою роботу і роботу чоловіка, ми додому практично приходили тільки ночувати. Чоловік дуже сердився, що не я сиджу з дитиною, він весь час мені казав, що зможе і мене, і дочку утримувати.

Я начебто погоджувалася, але моя мама наполегливо говорила, що я маю працювати. Треба сказати, що всю свою зарплату я віддавала їй. Так як вона говорила, що доньці потрібне це, доньці потрібне те. Хоча ми у вихідні їздили в магазин затарювалися продуктами та купували все доньці.

Все б нічого, але потім я випадково почула розмову моєї мами та її подруг, де вона розповідала, як вона забезпечує мою доньку, все їй купує, одягає, годує всю сім’ю.

На що її подруги вигукували, а що молоді, вони ж працюють, зовсім не забезпечують свою дитину, моя мама сказала, що ми мало заробляємо і не можемо нічого. До речі, що в мене, що в чоловіка зарплати хороші. Ми повністю оплачували всі витрати і комуналку.

Я все це проковтнула, не стала лаятись і доводити, що це неправда. Я не конфліктна людина. Коли доню повели в садок, а я закінчила інститут, вся історія повторилася, тільки додавалася оплата інституту, що мої батьки сплатили нібито моє навчання.

Хоча все навчання мені оплачував чоловік. Я знову промовчала. Наразі моїй доньці 10 років, рік тому у нас народився син. Я сиджу у декреті.

Моя мама не працює (забуло згадати, що вона не пенсіонерка, їй лише 53 роки). Тато зараз теж не працює (йому 54 і теж не пенсія). І виходить, що мій чоловік працює один. Мама мене все на роботу жене, але чоловік не дозволяє мені. Каже, будинок з дітьми гляди.

Найприкріше, що моя мама і працювати не хоче, і з дітьми допомагати, зате всім своїм подругами розповідає, як вона нас усіх забезпечує та все робить по дому.

Мабуть, я просто лежу цілими днями. Моя бабуся постійно мамі каже: «Іди, працюй». Але у мами одразу починає тиск підніматися, одразу все болить та все з роботою ніяк. Чоловіка мого почала докоряти, що мало заробляє, але дозвольте, він все один тягне.

Він мені пропонує або з’їхати на орендовану квартиру або іпотеку взяти, щоб поїхати від батьків. Я восени хочу, але як я можу залишити своїх непрацюючих батьків, вони ж мене виростили.

От і виходить замкнуте коло якесь. Разом жити, сил немає і залишити страшно їх без грошей. І навіть не знаю, що робити. Конфлікти постійні.

Вам також має сподобатись...