Родинні історії

Моя мама вважає, що мій чоловік – невдаха. Мовляв, як таке може бути, що чоловік не в змозі забезпечувати своїх рідних

Мати вважає мого чоловіка невдахою, бо йому важко забезпечувати нашу сім’ю. Коли вона дзвонить мені, з усмішкою запитує:

«Ну що, вже доїли свою останню буханку хліба або ще щось залишилося?».

Невже вона не розуміє, наскільки нам важко?

Справа в тому, що зараз в нашій родині працює лише чоловік. Наш маленький син Миколка – сонячна дитинка. Велику частину часу я проводжу з ним, намагаюся створити всі умови для його розвитку.

Але це вимагає великих грошових вкладень. Я воджу синочка на спеціальні заняття і в басейн. Крім цього, ми виплачуємо кредит за квартиру. Загалом, витрат більш ніж достатньо.

При цьому у чоловіка постійні проблеми з роботою. Доводиться викручуватися і шукати будь-який підробіток, де не обдурять і вчасно виплатять зарплату.

Я знаю, як Андрію важко, але нічим не можу йому допомогти. Так ще і моя мати час від часу підливає масло у вогонь. Я не розумію, чому вона така жорстока до мене і нашої сім’ї.

Вона вважає, що мій чоловік – невдаха. Мовляв, як таке може бути, що чоловік не в змозі забезпечувати своїх рідних. Та дуже просто!

Ми живемо в такий неспокійний час. Нам потрібен був рік, щоб знайти адекватного фахівця, який допоміг нам налагодити контакт з сином. Все коштує просто шалених грошей, і це ні для кого не секрет. Але моя матінка відмовляється це розуміти.

Сама вона живе, ні в чому собі не відмовляючи. У неї своя 1-кімнатна квартира, а другу, яка дісталася їй у спадок, вона здає квартирантам. Дохід пристойний і, що найголовніше, стабільний. Нам про таке можна тільки мріяти.

Знаєте, я ж ніколи не просила у неї допомоги, завжди намагалася справлятися сама. Коли вона дізналася про особливості нашого малюка, зітхнула зі словами:

«Ну, з таким муженьком й не дивно, звичайно!»

Хіба це нормально?! Мені було дуже боляче, але я не звикла з нею сваритися. Та й який сенс … Часом мені здається, що мені потрібно навчитися відстоювати свої кордони і захищати сім’ю від її нападок. Але я просто не можу.

Я вже давно нічого собі не купую, не до цього якось. Ми з чоловіком економимо на всьому, аби синові було добре. І я знаю, що чиню правильно, тому що діти – це найголовніше в житті. Шкода, що моя мама цього так і не зрозуміла.

Таке відчуття, що вона дзвонить мені не для того, щоб дізнатися, як наші справи, а щоб просто познущатися вкотре.

Моя близька подруга знає про все, але вірить, що мама одумається. Навіть пропонує мені, щоб я сама попросила у неї фінансової допомоги. Але це просто безглуздо. Я втомилася битися в закриті двері і принижуватися перед матір’ю.

Були часи, коли у нас все було добре. Але коли в моєму житті з’явився Андрій, вона відразу його не злюбила.

Знаю, що темна смуга в житті неодмінно закінчиться. А ми з чоловіком обов’язково знайдемо рішення всіх наших фінансових проблем. Шкода тільки, що з мамою вже навряд чи вийде налагодити контакт.

Вам також має сподобатись...