Мої батьки чекали моє повноліття навіть більше, ніж я. Вони ніби готували мене до чогось дуже важливого. Я, якщо чесно, думала, що вони хочуть подарувати мені щось масштабне. Те, що буде служити мені довгі роки. Але все виявилося зовсім інакше.
Коли мені виповнилося 18, батьки повідомили, що тепер я буду жити окремо. Зібрали мої речі і виставили з дому.
Шок! Спочатку я подумала, що це жарт, адже я ніколи не жила сама і уявлення не маю, як вести побут. Навіть не готувала майже для себе. Але тато і мама зовсім не жартували.
Коли я запитала, як же мені оплачувати зйомну квартиру, вони заявили:
«Ми внесли оплату за перші кілька місяців. За цей час ти встигнеш знайти роботу і скласти план дій. Нічого, доню, ти вже у нас доросла, впораєшся! Ми в тебе віримо! »
Весь вечір у мене була істерика. Я не розуміла, навіщо так чинити зі мною і вже тим більше, що мені робити далі.
Зараз я вчуся на першому курсі педагогічного університету. Вибрала заочку, щоб паралельно займатися курсами по дизайну. Загалом, намагалася і там, і там встигати. Все було чудово до мого дня народження.
Тепер я навіть не уявляю, як буду і вчитися, і працювати. До слова, про це. Куди ж мене візьмуть ?! Зовсім юна, без досвіду роботи, з людьми коммунікую на трієчку. Може, піти в Макдоналдс? У мене там один з універу працює, ніби непогано. Але що далі?
Щоб оплачувати оренду квартири, комуналку та продукти, потрібна значна сума грошей. Навіть якщо мене і візьмуть в якийсь заклад харчування, дуже сумніваюся, що мені буде на все вистачати.
Невже мої батьки думають, що за пару місяців я знайду роботу мрії, де мені будуть платити мільйони?
Я у відчаї! Подруги в шоці, кажуть, що допоможуть, якщо буде потрібно. Але не зможу ж я постійно жебракувати.
Мабуть, про навчання можна буде забути. Та й коли ним займатися, якщо доведеться постійно працювати? Не думала, що моє повноліття розділить моє життя на до і після.
