Історії про кохання

Моїй дружині будь-якою ціною потрібно все, як у іншої. А у мене немає таких фінансів

Ми з Іванкою в шлюбі 4 роки. Зустрічалися довго, зі злетами та падіннями, як зараз говорять. Навіть розставалися і я вже й думав, що долі наші розійшлися.

Ось як все було. Мені на старті моєї кар’єри припала до душі гарна дівчина. Працювала у «ворожому» таборі – тобто конкуренти. Молодша за мене, але вже така цікава, розумна, успішна. Вже тоді була за кермом дорогої іномарки. Подобалася усім і відвишивала усіх (так всі казали).

Ми мали досить приємну розмову і навіть потоваришували, жодних складнощів, через те, що з різних таборів. На таке здатна тільки розумна людина, я вважаю.

Вона мені подобалася, але я знав, що вона відмовила у банальній каві усім, хто поривався. Я і сам запросив. А мені не відмовила. Та я так злякався тоді, що й дати не призначив і взагалі з діалогу зник. По-дурному все вийшло.

Потім з’явилася Іванка. Потім розійшлися з Іванкою. Я знайшов в собі сміливості на діалог з тією знайомою. І все вийшло! Уявляєте? У нас були красиві побачення. Така розумна, тепер ще розумніша. Яскрава, недосяжна для всіх.

Але перша ж сварка розірвала між нами все. Я звик, що за мною трішки наче «бігають». А тут було інакше: якщо щось не подобається, то це твої проблеми.

В цей час з’явився якийсь тиск від Іванки. Перш за все на моїх маму і сестру, потім і на мене. Я повернувся і ми відновилися, як пара. Хоч все особисте я залишив особистим, Іванка знала, що відбувалося весь цей час, що за дівчина була зі мною поряд.

Нещодавно виявилося, що Іванка за тією дівчиною все ще слідкує. Я вже давно ні, а вона якось ревностно. Живе та дівчина яскраво, великий круг спілкування, постійні подорожі, гарні речі, красиві жести від чоловіка.

І останнім часом Іванці треба все як у неї. Нещодавно видала – хочу великий букет півоній. Ціни на них страшні, тож великий ні, але від щирого серця невелику кількість квіток подарував. Було відчуття, ніби вона не оцінила.

А потім я натрапив на останнє фото тієї дівчинки. Там букет півоній. І їх там, хай би йому грець, більше сотні. Погортав далі – фото з відпочинку, Санторіні, Греція. Автівка новіша. Та там якщо чесно багато всього.

І от сьогодні за сніданком прилетіла мені заява, дуже хоче Іванка у відпустку. Кажу виберемо якийсь тиждень та й поїдемо у Буковель. А вона каже ні, хочу Грецію.

Просто з цікавості питаю:

«Столицею було б гарно прогулятися?»

«Ні, виключно Санторіні, я бачила, там гарно,» – відповідає.

Ну і за що скажіть мені воно таке дурне? Ніяких дорогих подорожей нам не світить. Точно не в найближчі років 5. Ми зараз живемо з моєю мамою і найбільше питання для мене – це придбати хоч якусь нерухомість.

Я знаю, що їй та історія болить. А я просто зайвий раз не думаю. Що маю, те і ціную. Хоча чесно, ми могли б тоді і залишитися разом і примирення з Іванкою не сталося б. Думаю тому їй так важливо довести, що вона краща. Але ці пориви тільки більше проблем їй принесуть, ніж спокою.

Вам також має сподобатись...