Ми не хотіли ні з ким із сусідів сваритися, з усіма віталися, я навіть намагалася з деякими потоваришувати, про що потім пошкодувала….

Наша сусідка знизу чула буквально все: як ми мили підлогу, як ходимо та інше. У квартирі, яку ми на той момент винаймали, лежали килими, але це не допомагало.

У сусідів був варіант звукоізолювати свою квартиру або переїхати жити до приватного будинку, який знаходився у цьому ж місті, але вони його здавали. Сусіди вирішили, що їм вигідніше вижити нас.

Найцікавіше, що вони не були старими, їм було по 35 років, і вони теж мали малюка. Здавалося б, можна було зрозуміти чи знайти компроміс. Я дізнавалася у сусідки, коли спить їхня дитина, але, на їхню думку, нам потрібно було ходити навшпиньки і в інший час.

А як особисто ви поясните півторарічному малюкові, що бігати не можна, що під нами живе дуже нервова сімейка, і що він їм сильно заважає? Добре, якби сусіди були б не галасливими, але два роки поспіль вони робили ремонт так, що чув весь будинок, і всі повинні були ставитися до них з розумінням.

А за кілька років до нашого переїзду господар тієї квартири ще не був одружений і міг о 12-й ночі перевіряти свій мотоцикл, слухати музику так, що у нашої господині підстрибував диван, влаштовувати в під’їзді розбірки та був зовсім не тихим.

Іншій сім’ї, яка жила до нас, сусід спробував робити зауваження. Так його послали далеко, куди він і пішов без розмов. А ось ми, мабуть, спочатку себе поставили так, що нас можна безкарно ображати.

Ми не хотіли ні з ким із сусідів сваритися, з усіма віталися, я навіть намагалася з деякими потоваришувати, про що потім пошкодувала. Коли до нас приходили з докорами, ми спочатку перепрошували, намагалися виправдатися.

Але сусідам заважало все: як дитина на підлозі повзає і стукає ручкою, як хитає ліжечко, як ходить чи бігає. Якби юридично це було наше житло, ми поводилися б по-іншому –писали б заяви в поліцію, коли нам погрожували і тероризували.

Але господиня офіційну угоду укладати відмовилася. Сказала, не подобається – йдіть, а йти нам не було куди – купити свою квартиру можливості не було.

У сусідньому будинку на другому поверсі мешкала сім’я з маленькими дітьми. Так вони дозволяли своїм дітям шуміти і о 12-й ночі, і нічого, жодних конфліктів із сусідами, хоча чутність така сама.

А в сусідньому під’їзді дівчинка над головою бабусі могла катати на підлозі кулі, і їй ніхто слова не сказав. Просто були батьки, які могли постояти за своїх дітей, а ми не змогли.

Я думаю, тут справа в розумінні та в міцних нервах. Якщо в сусіда вони були розхитані, йому треба було їх лікувати, а чи не кидатися на інших. Ми теж живемо і жили з галасливими сусідами.

Хтось ремонт робить, коли твоя дитина спить, хтось голосно слухає музику, а хтось теж має дітей, і вони шумлять. Але ми ніколи не ходили скаржитися і навряд чи підемо.

Думаю, вони б перестали ненавидіти сусідську дитину та її матір, коли у них самих була б маленька дитина та аналогічні проблеми.

You cannot copy content of this page