Мій чоловік був дуже розумною, чесною і працьовитою людиною. На жаль, він покинув нас 14 років тому. І з того часу в нашої сім’ї почалися проблеми. Він обіймав хорошу посаду в міській раді, був дуже шанованою людиною.
За це ще за життя наша держава виділила йому трикімнатну квартиру в гарному районі. У цій квартирі ми живемо досі. Я маю на увазі себе і двох доньок. На жаль, так склалося, що я не змогла знайти собі роботу під силу.
У молодості мені вдалося лише закінчити середню школу, а на здобуття вищої освіти не вистачило бюджетних місць. Та й потім я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, тож часу на навчання зовсім не було.
Добре хоч мені, як вдові, згідно із законом належала фінансова підтримка. На неї ми й жили якийсь час. Потім колишній знайомий мого чоловіка влаштував мене в офіс на неповний робочий день, і у фінансовому плані стало легше.
Поважаю чоловіків, які цінують стару дружбу. Тепер мені 56 років, і я зіткнулася з новою проблемою, про яку навіть ніколи не замислювалася. Річ у тім, що мої доньки стали дорослими, і у них уже з’явилися залицяльники.
Старша донька надумала виходити заміж. Я кілька разів бачилася з її хлопцем, і він здався мені досить непоганим хлопцем. Помічник стоматолога, з перспективою самому стати лікарем.
Може, я не розбираюся в якихось життєвих питаннях, але вилікувати зуби завжди коштувало дуже дорого. Тож мені такий варіант дуже навіть сподобався. Але, повторюся, проблеми були.
Найголовніша з них – моя свекруха. Досить своєрідна жінка з особливим характером. Вона родом вийшла із сільської сім’ї і через безгрошів’я в якийсь момент вирішила виїхати за кордон на заробітки.
Там їй пощастило зачепитися десь на хорошому місці, і через 16 або 17 років вона приїхала додому з грошима. Вклалася в бізнес і тепер почувалася дуже навіть непогано.
Але через те, що їй свого часу довелося сьорбнути горя, тепер вона ставилася до всіх оточуючих з неприхованою гординею і презирством. Принаймні, мені так сильно здалося.
Ми зустрілися з нею в кафе, щоб обговорити всі питання, що стосуються весілля. І, скажу вам відверто, ця жінка вміє тиснути морально і знаходити вигоду краще за будь-якого чоловіка. Просто мені повірте.
Сваха почала з того, що розуміє, в якій фінансовій ситуації опинилася наша сім’я. І у зв’язку з цим згодна оплатити шикарне весілля в найкращому ресторані міста. Їжа, напої, шоу – все це буде на боці нареченого, і жодних проблем для нас. Але молодим треба буде десь жити.
І місця має вистачати з надлишком. Адже через рік-два дітки підуть, а жити в тісноті для сім’ї – це найгірше з усього, що тільки може бути. Відповідно, мені вона пропонує піти назустріч щастю доньки.
А саме обміняти свою квартиру, в якій ми зараз живемо і яка дісталася мені від чоловіка. Навіть є вибір: або я віддаю її доньці та її нареченому, а свекруха сама знаходить найкращий варіант, який зможе. Або ж я продаю цю квартиру їй, а отриманими грошима розпоряджаюся на свій розсуд.
Звичайно ж, з огляду на те, що за весілля розраховується її сторона, та й подарунок для молодих у неї теж припасений, за мою квартиру вона не платитиме повну ціну.
Але, за її словами, це вийде вигідний компроміс для нас усіх. Тобто в будь-якому разі ми з моєю молодшою донькою, позбавляємося свого житла. Йти з улюбленої квартири, що дісталася мені від чоловіка, я зовсім не хочу.
Не для того я платила за неї весь цей час, щоб просто зараз переїхати. Нам із донькою вона подобається, район хороший, інфраструктура. Я розумію, що ми напевно зможемо обміняти її на непогану “двушку” з вигідною доплатою.
Але це буде вже зовсім не те. Але як бути, якщо свекруха не погоджується на щось інше, а донька вже сама мене просить піти на угоду? У мене навіть склалося враження, що ця свекруха вхопилася за нашу нерухомість, щоб її син міг у ній жити.
Інакше не бачу приводу для такої принциповості. Але, як би там не було, потрібно вже щось вирішувати, а я от зовсім не готова. Робити важливий вибір – це категорично не моє. Адже в будь-якому разі моє рішення призведе тільки до сильного невдоволення однієї з дочок. А я б цього дуже не хотіла.
