Я не розумію претензій моєї молодої дружини. І з кожним разом цей факт дратує мене все більше і більше. Багато чув про те, що жінка завжди хоче нав’язати чоловікові свою волю, бути завжди правою, але я вважав, що це звичайні плітки і перебільшення. Однак життя все розставило на свої місця
Ми одружилися трохи більше року тому. До цього три роки гуляли разом. У нас молода сім’я, для життя є все, що потрібно. Батьки подарували мені квартиру на весілля, хоча мама дуже не хотіла, щоб я одружився з цією дівчиною. Але тато, напевно, вперше, пішов мені назустріч.
Обоє працюємо, на життя вистачає. У планах через кілька років завести дитину. Але є й деякі труднощі. Найбільш дратівливе для мене – ставлення дружини до моєї мами. Я розумію, що між ними не все так гладко, але чому вона забороняє мені з нею бачитися? Я звик спілкуватися з мамою часто.
Раз на два тижні відвідую її. З татом теж побачуся заодно. Нехай у мене йде трохи часу, щоб виїхати за місто, але це вже мої особисті проблеми. Чесно кажучи, я не був готовий до таких забаганок. Ми ж бачимося щодня, що їй усе мало? Недарма мама попереджала мене про щось подібне, а я не слухав.
Випадок стався нещодавно, і ми досі ставимося до нього, скажімо так, по-різному. У моєї мами намічався ювілей. 60 років. Я її добре знаю, тож подарунок купив шикарний, дуже ошатну сукню, яку вона мені якось надсилала на телефон. Я в Інтернеті більше розбираюся, ніж вона.
Та й карткою користуватися вмію. Тож мені замовити цю сукню було зовсім неважко. Так от, дружину мою зі зрозумілих причин вона не запрошувала. Ми з дружиною в таких випадках домовилися не ображатися, тримати себе в руках і просто добре проводити час.
Я до її батьків теж не їздив, натомість чудово почувався вдома один. І раніше це питання навіть не викликало жодних обговорень, але тепер дружина вперше захотіла піти зі мною. Відповіддю на моє здивування було тільки непохитне бажання в її очах. Я відмовив, спершу м’яко.
Вона ж продовжувала наполягати. Тоді я навіть розсердився. Ну кому ми там удвох потрібні? Прийдуть родичі, які її в житті не бачили. Будуть її обговорювати за спиною. Потім у нас є з мамою така традиція, співати в домашнє караоке. Це всі знають, а при дружині мені буде ніяково.
Я продовжував відмовляти, а дружина стояла на своєму. Тоді я вирішив зателефонувати мамі і запитати в неї дозволу. Це ж усе-таки її свято, як я можу його зіпсувати? Але й вона була непохитна. Сказала, що людей буде багато, зайвого посуду немає. От люблю її за цю вихованість.
І чому мені самому така відповідь у голову не прийшла? Я поїхав до мами сам. Довелося замовити таксі, але хоча б доїхав із комфортом і без зайвих думок про зіпсований вечір. Він, до речі, пройшов просто чудово. Було багато родичів, музики, урочистості.
Я потім, звісно, передзвонив дружині, спробував її заспокоїти, але вона сказала, що поїхала до своїх батьків на кілька днів. Драма, загалом, на рівному місці. Минуло два дні, і я занепокоївся. На мої дзвінки вона не реагувала, лише відписувалася пізніше, та й то короткими повідомленнями.
А я ж навіть не знаю адреси її батьків. А ввечері з іншого номера мені зателефонувала теща і запитала, чому моя сім’я ненавидить її дочку. Довелося довго розповідати, що їхня донька просто вигадує. Було досить принизливо. Тепер вона вдома, але атмосфера між нами напружена.
Дружина, того й гляди, спалахне, а я не знаю, що мені робити. Мама радить не звертати уваги, я ж ще молодий і з головою на плечах. Сам же я не хочу розходитися, тим паче з такої надуманої причини. Але як мені донести до дружини свою думку і почуття так, щоб вона та її батьки мене зрозуміли?
Абсолютно нічого не спадає на думку. Через один незрозумілий випадок наша сім’я може розпастися, але ж я не зраджував, шкідливих звичок у мене немає. Не дурний і не ледачий. Дівчата, ну чого вам ще треба? Невже ви так рветесь дружити зі свекрухою. Навіщо? У вас же свої батьки є…
