Я дуже люблю свою маму. Ситуація така: мамі вже 74 роки. Вона доросла жінка, але їй, як на мене, дуже нудно. За все життя вона мала трьох чоловіків, і кожного вона по-своєму любила.
В молодості ефектна, гарна жінка, вона відчувала увагу чоловіків до своєї персони. Та й зараз однолітки не залишають її поза увагою. Тільки я особисто кілька разів спостерігала, як до нас підходили знайомитися.
Так ось, мама досі доглядає себе. На свята та дні народження їй можна дарувати лише одяг, який він сам собі обирає в Інтернет-магазинах, або косметику. Отака вона в мене.
При цьому до своїх дітей мама завжди ставилася з розумінням і всіх нас виховала гідними людьми. Я неодноразово просила її переїхати до нас із чоловіком. Діти вже давно виросли та роз’їхалися іншими містами.
Грошей нам вистачає, так що проблем ніяких бути не повинно, але вона завжди відмовлялася. Їй, бачите, складно буде перебудуватися з режимом, подруг у нашому районі в неї немає, до центру їхати довго, а вона хоче витрачати час на громадський транспорт.
Пенсія у неї, зізнатися, не надто висока. Це вам не генеральська дружина. Але, оскільки всі ми звикли їй допомагати, а вона грошима смітити не звикла, мама почувається добре.
Гуляє, ходить у театри, сидить із подругами у кафе. От і досиділася. Зустріла вона якось чоловіка, «цікавого», за її словами. Молодше за неї років на вісім років, вдівець. Такий, знаєте, прудкий мужичок.
З вусами, кепкою і цілою купою бойових фраз типу. Стали вони з ним зустрічатися, гуляти, ділитися історіями з життя. І якби на цьому все, присягаюся, я була б не проти.
Та навіть якби вони за руки ходили, як школярі, я слова не сказала б. Але ні. Минуло півроку, і мама мені повідомляє про те, що вони вирішили одружитися. Кохання у них.
А щоб ви розуміли, мужичок наш років 20 тому переписав своє житло доньці, у якої і жив весь цей час. Там сім’я, діти. Дякую, хоч квартирка немаленька. Але, виходить, що у ловеласа на пенсії свого житла немає.
Чи є хоча б найменший шанс того, що одружуватися він хоче саме через брак житлоплощі? І я ось думаю, що так. Мені просто уявити страшну ситуацію, якщо трапиться щось страшне.
Це що, мені доведеться бачити самовдоволене обличчя «вітчима» у квартирі мами, який запрошуватиме нас із чоловіком нібито «до себе» у гості? Навіть подумати страшно. От тепер думаю, як вирішити цю проблему за законом.
