Мені 29 років і я завжди мала успіх у чоловіків, зустрічатися з хлопцями почала з 14 років. Перші серйозні стосунки були у 16, саме з цим чоловіком я навіть жила з ним у цивільному шлюбі.
Він був старший на 15 років, у нього за плечима був невдалий шлюб і 10-річний син. Наше кохання протрималося до моменту, поки я не дізналася, що при надії, потім почалися побої і приниження.
Одразу було сказано, що дитини не буде і так краще для мене. Мені було тоді 18 років, здавалося, навіщо? Ти вже повнолітня, сама виховаєш, так, але за які гроші і де мені жити було?
Мої батьки, коли дізналися про наш роман, вигнали з дому, освіти я не здобула, а навіщо вона мені? Так, принаймні, вважав мій коханий. Через два місяці після того, як я позбулася дитини, ми розійшлися: він почав мучити мене тим, що зробила так, як він хотів.
Він просто знущався з мене, а я перетворилася на зомбі: не спала, не їла, я просто курила пачками цигарки, безцільно гуляла містом. Потім почала сильно випивати. За місяць я перетворилася на щось середнього роду. Бачачи мене такою, мої батьки забрали мене до себе, поклали в платну клініку, покололи вітамінки і випустили.
На той час мій коханий уже знайшов собі іншу пасію, а минуло всього-то 1,5 місяця. Коли я прийшла до нього додому, він мені сказав, що вже зайнятий. І в той момент у мені щось перевернулося, я стала іншою, почала чоловіків використовувати, отримувати вигоду і кидати.
Щоб піти від батьків, я пішла вчитися на кухаря. Закінчивши навчання, влаштувалася працювати й одразу ж зняла квартиру. Я змінювала чоловіків щотижня, іноді навіть не знаючи їхніх імен.
Ні, мені не потрібно було ні подарунків, ні грошей, я хотіла використати і викинути його як непотрібну річ. Потім я вирішила доставляти їм ще й біль, я закохувала в себе чоловіка, а потім кидала.
Це були не швидкоплинні зв’язки, а звичайні стосунки із залицяннями, але потім я його кидала, при цьому обов’язково якось принизивши. Мені було весело дивитися, як вони страждають.
Я, звісно, розуміла, що це була вже як манія, але це було вже частиною мого життя. Якось у черговий день моїх пошуків чергової жертви я зустріла його. Мені одразу запав у душу високий темноволосий хлопчина з блакитними очима, по ньому я побачила, що і я йому дуже сподобалася.
Ми почали спілкуватися, мене дуже здивувало, що він відмовився від моєї пропозиції зайти на чайок у перший же вечір. І другого, і через тиждень. Я була в шоці. Ми почали зустрічатися.
Він просто зустрічався і гуляв зі мною. Через два тижні мені він набрид, і я вирішила його кинути, сказала про це телефоном, він промовчав. Минув тиждень, я чекала, що будуть дзвінки і смс, як від попередніх, але їх не було.
Не було і ще через тиждень. Я почала хвилюватися: чи не зробив він із собою нічого? Набрала номер, він відповів, сказав, що не дзвонив, бо був зайнятий. І знову в нас усе закрутилося.
Я подумала, що це доля, тому вирішила більше не зраджувати, постаратися бути вірною і почати нормальні стосунки. Я була вірною рівно півроку, скажу, що ці півроку у нас були суто платонічні стосунки, а мені хотілося пристрасті і насолод.
Вдень і ввечері я гуляла з ним, а вночі – з першим зустрічним. Через місяць він про все дізнався. Він не влаштовував скандалів. На мої смс він не відповідав, на дзвінки теж.
Спочатку я навіть зраділа, але потім мені стало якось не по собі, я почала просити вибачення, і він пробачив. Ми одружилися. Бувало, що він забував про мене, іноді приходив додому пізно.
Він не зраджував, просто в нього було щось важливіше, ніж я. Через рік після весілля я зрадила, потім понеслося. Ми одружені вже чотири роки, три з яких я йому зраджую.
Останній рік я почала його принижувати, ображати, він просто занурюється в себе, мовчить, робить вигляд, що йому байдуже. Він дуже хотів дитину, а я йому сказала, що дітей треба народжувати від справжніх чоловіків, а не від таких як ти.
Подруга каже, що чоловік у мене – золото, і щоб я припиняла цю розпусту, а я не можу, напевно, тому, що боюся, що мене знову образять. Та й вагітніти боюся – раптом усе повториться?
Я тиждень уже живу на орендованій квартирі, сказала чоловікові, що нам треба пожити окремо, він ніяк не відреагував. За цей тиждень він жодного разу не подзвонив.
Написала смс, що сумую і що повернуся, він відповів, що у нього багато роботи і він передзвонить. І не дзвонить. Це виходить, що не я йому роблю погано, а він мені? Чи може я закохалася?
