Дружина пішла від мене, коли нашій доньці виповнився лише рік. Я не знав, що робити, бо не був готовий виховувати дитину. Спочатку допомагала сусідка, але я розумів, що далі буде тільки складніше.
Тоді на моєму шляху зустрілася мила жінка, у якої теж є дочка від першого шлюбу. Минуло цілих п’ять років, перш ніж я зміг знову закохатися. Моя обраниця не очікувала, що в мене теж є дитина.
Але вона не розгубилася і сказала, що буде рада познайомитися з моєю донечкою. Щоправда, моїй донці ця жінка не сподобалася. І це не дивно, адже я став більше часу проводити саме з нею, а не зі своєю донькою.
Незабаром я одружився і ми почали жити однією сім’єю. Дівчатка швидко подружилася, та й між моєю донькою та дружиною стосунки налагодилися.
Звісно, мамою донька її не називала, але їхні стосунки безумовно вийшли на новий довірчий рівень. Чого не скажеш про мене. Щоб утримувати велику сім’ю, я почав більше працювати. У якийсь момент став занадто нервовим.
Ледь що, зривався на крик. Вдома мене нічого не тішило, а на роботі все дратувало. Нова дружина намагалася підтримувати мене. Вона думала, що я, як і раніше, переживаю через те, що перша дружина пішла з сім’ї.
Донька теж відчувала, що я став іншим. Напевно, тому вона ще більше зблизилася зі своєю мачухою. Та й з сестрою дружити дуже подобалося. Вона й уявити собі не могла, що колись це може закінчитися.
Утім, не міг уявити подібне і я, поки одного чудового дня не став свідком неймовірної сцени. Вранці я наспіх вибіг з дому на роботу, забувши свій рюкзак. Швидко про нього згадав і повернувся у квартиру.
На порозі зупинився, прислухаючись до криків, що лунали з кухні. Моя дружина кричала моїй дочці, щоб та віддала цукерку, бо вона не для неї. Вона й не підозрювала, що за спиною стояв я.
Я одразу ж узяв доньку на руки і забрав її в спальню збирати речі. Дружина навіть слова сказати не встигла. Весь цей час донька тримала мене за одяг і намагалася щось сказати, але я не слухав.
Коли я стих, то стурбована дружина сказала, що вони репетирували казку, бо дівчатка беруть участь у дитячій театральній постановці в садочку. Я не відразу зрозумів, що сталося. Глянув на доньку, яка дивилася благальним поглядом.
У цей момент я нарешті зрозумів, наскільки сильно випав із життя. Робота поглинула мене, і я просто вигорів. Звичайно, я вибачився перед дружиною і дітьми за свою неадекватну реакцію.
Наступного дня я взяв відпустку і нарешті присвятив час сім’ї, а не роботі. Дружина вже давно не відчувала тепла та турботи від мене. Вона була щаслива, а моя донечка вперше назвала її мамою.
