Найприкріше, що при цьому мені ще й дорікають візитами до свекрухи. Мовляв, до неї я їжджу із задоволенням, а до матері рідною силоміць не витягти…

З особистого досвіду можу сказати напевно — лізти зі шкіри геть і доводити щось матері, яка спочатку вважала тебе гіршою за другу дитину, абсолютно безглуздо. У мене є молодша сестра, і змалку вона була маминою улюбленицею.

Весь вільний час мама присвячувала їй. Усі найкращі речі та подарунки теж діставалися їй. Вона в нас і розумниця, і красуня завжди була, а мене ніби й не було зовсім.

П’ять років тому сестра отримала свою родину і переїхала з рідного міста до столиці. Я ж влаштувалась неподалік батьківського будинку. Попри те, що зараз ми з мамою бачимося набагато частіше, всі наші розмови все одно лише про сестру.

Будь-яка тема зводиться до того, яка вона хороша та дбайлива дочка порівняно зі мною. Сестра теж постійно дорікає, що я не допомагаю мамі, хоча живу за два кроки від неї.

Мовляв, вона хоч і не може часто приїжджати, але коли приїде обов’язково допомагає мамі на дачі. А я живу під боком і, бачите, не хочу витрачати час на город. Так воно і є.

Приїде раз на півроку, проведе на городі три години від сили, а ввечері забере повні сумки гостинців і назад у свою столицю поїде. А мені потім за всім тим, що вони з мамою насадили доглядати цілий рік.

Я мамі давно казала, щоб вона кидала той город. Я ладна сама їй все купувати, що вона хоче на зиму. Так вона й не хоче слухати. Каже, що це у нас ціни низькі, а от у сестри в місті все втридорога, треба б для неї постаратися.

Найприкріше, що при цьому мені ще й дорікають візитами до свекрухи. Мовляв, до неї я їжджу із задоволенням, а до матері рідною силоміць не витягти. От тільки у свекрухи на дачі я відпочиваю.

Родичі чоловіка до мене в тисячу разів краще ставитиметься, ніж власна матір. Зрозуміло, що до них їздити куди приємніше. Там я жодного слова поганого не почула за весь час.

Загалом, я спочатку дуже хвилювалася через все це, а потім вирішила відпустити ситуацію. Раз вже я для мами завжди була такою нікчемною і невдячною, то навіщо намагатися її переконати.

Не те щоб мені було все одно, але витрачати сили на безглузді образи та скандали більше не хочеться. Дачею я не займаюся принципово, а в іншому завжди допомагаю мамі у разі потреби. Вона вже тиждень ображається, що не приїхала прополювати бур’яни… Так і живемо…

You cannot copy content of this page