Я народилася довгоочікуваною дитиною в сім’ї. У мене було три старші брати і тому моя поява була святом. Мене дуже любили, але й братів не обділяли. Все було чудово та добре. До певного часу.
Коли мені було три роки, народилася моя молодша сестра. Так як вона народилася з деякими відхиленнями у здоров’ї, то з нею поводилися якнайкраще.
Мене теж любили, але коли я трохи підросла, стало гірше. Весь час і увагу стали приділяти сестрі. Я відійшла на задній план.
Мої брати вже підросли та ходять на роботу. Я ще вчуся у школі. Наразі мені 13 років і мої стосунки з батьками погіршилися. Я не лаюся, але відчуваю нестачу кохання.
Я дуже люблю свою сестру та батьків. Можливо, це просто перехідний вік і з часом це пройде. А поки що я плачу у подушку. Це сльози, які я збираю протягом дня.
