Чи варто казати, що всі вважали нашу родину ідеальною. Так воно й було до якогось моменту, а потім усе полетіло до біса.
Ми із дружиною у шлюбі 14 років. Все йшло чудово. Ми взяли кредит на будинок, зробили добротний ремонт. Згодом у нас з’явилися доньки. Ми були щасливі, всі навколо захоплювалися тим, як ми добре ладнаємо.
Я працював кухарем у невеликому ресторані. Отримував цілком непогані гроші, хоч і трохи менше за дружину. Але нам на все вистачало, тож я не поспішав міняти роботу. Дружина постійно була в роз’їздах. Якісь відрядження, конференції. Принаймні я вірив у це.
А потім все як у дешевому серіалі. Вона забула вдома телефон. Поки її не було, він просто розривався від дзвінків. Я миттю глянув, хто там її так добивається, і одразу все зрозумів. Особливо не читав, але цього і не треба було. Я одразу зрозумів, що у дружини хтось з’явився. Зрада дружини вибила землю з-під ніг.
Коли вона повернулася за телефоном, я хотів було влаштувати скандал, але просто промовчав. У голові роїлися мільйони думок. Що тепер робити? Як бути з дівчатами? Що робити із кредитом?
Я зрозумів, що сам не потягну і кредит, і дівчаток. А оскільки зрадила вона, дівчаток їй не бачити. Тоді я вирішив зробити інакше.
Рішучості мені було не позичати. Я вирішив, що поки не буду нічого нікому говорити і продовжуватиму робити вигляд, що нічого не трапилося. Через місяць я звільнився з роботи і погодився на пропозицію більш вигідну.
Нова робота подобалася мені набагато менше, натомість грошей платили більше. Різницю став відкладати, щоби накопичити грошей на майбутнє. Та й хотів, щоб дівчатка стали старшими, перш ніж їхня родина розвалиться.
Так тривало чотири роки, дружина ні про що не здогадувалася. Нещодавно ми виплатили останній платіж за будинок. Увечері домовилися відсвяткувати це із моїми батьками. Вони Соню просто любили. Завжди говорили, що в мене золота дружина, ні до чого причепитися. Ото дійсно що нема до чого.
Я вирішив, що настав час перестати стримуватися. Під час вечері я розповів, що знаю про коханця дружини, про те, що вона зраджує мені вже четвертий рік. У виразах не стримувався.
Батьки здивувалися і не поспішали встрявати у розмову. А Соня почала кричати, що це все брехня. Коли я сказав, що сам про все дізнався, вона почала мене звинувачувати. Як, мовляв, із такою нікчемністю як я взагалі можна жити.
Після цього вона встала та пішла з ресторану. Ми з батьками ще довго розмовляли, я їм усе пояснив. Вони були шоковані тим, що відбувається. Зараз я розумію, що не треба було з’ясовувати стосунки при них, але тоді мені так хотілося зробити їй болючіше.
Наступного дня вона почала вибачатися, благала її пробачити. Запевняла мене, що покине коханця і заживемо як раніше. Ось тільки я не маю більше до неї довіри. Не думаю, що колись зможу її пробачити. А ти пробачив би?
