Родинні історії

Навіщо запрошувати гостей, якщо не готова їх прийняти, у хаті неприбрано і немає їжі

З ріднею я бачусь рідко, тільки в крайніх випадках. Тому коли мені зателефонувала далека родичка із запрошенням прийти у гості, я навіть не знала, що відповісти.

«Приходь, будуть тільки найближчі», – протараторив у слухавку жіночий голос. Я навіть занепокоїлася, що, може, сталося щось, про що навіть телефоном не говорять.

У напрузі я чекала на вихідні, скасувала всі плани. У суботу купила фруктів із цукерками, уточнила адресу і поспішила до призначеної години, неясно розуміючи, що і хто на мене там чекає.

Родичка зустріла мене в накинутому наспіх халаті. Замість привітання випалила:

«Проходь, підсобиш. Нічого не встигаю. Але що з мене взяти, погана господиня».

У квартирі справді творилося не зрозумійло що.

Ті “гості”, які прийшли раніше за мене вже допомагали на повну силу. Чоловіки снували по вітальні, пересували стільці і поралися з ніжками старого радянського столу. А жінки вдяглися в якусь подобу халатів і крутилися на кухні.

Тільки-но я помила руки, як мені тут же вручили сир з теркою. Непомітно для себе я сама включилася в роботу.

Напевно, добрих півтори години ми займалися збиранням до столу салатів з бутербродами. Родичка раз-по-раз згадувала, що вона щось забула купити і, лякаючись, яка вона погана господиня, жваво відправляла когось із чоловіків, що незайнято вешталися, в магазин.

З боку це було схоже на підготовку до якоїсь студентської вечірки, коли все робиться на ходу спільними зусиллями. До приходу гостей ніхто не готувався, нічим особливим не запасався, навіть серветки та хліб купували вже у процесі.

Інші “гості” були приголомшені не менше, ніж я. Після такого кулінарного марафону жінки зіпсували манікюри та забруднили одяг. Чоловіки теж виглядали напружено та якось розгублено.

Як виявилось, жодного приводу не було. Родичка вирішила зібрати всю рідню просто так. Щоб з усіма побачитись.

Так і сказала за столом “ще трохи, і ми б навіть на вулиці один одного впізнавати перестали б, поруч пройшли і не привіталися б”. Ну так, а після такого походу в гості ми прямо зближаємося не на жарт.

Може, й варто частіше бачитися, але не за таких самих умов! Нас із сестрою мама завжди вчила тому, що до приходу гостей удома має бути ідеальний порядок. Посуд із єдиного сервізу, всі келихи блищать, їжа готова вже за годину до першого гостя. А тут не зрозуміло що. Мені навіть ніяково було за цю “господиню”.

Вам також має сподобатись...