– Не думала, Дмитро, що ти просто боягуз. Навіть чесно сказати не зміг, що хочеш піти. Ну так от, тепер ти отримаєш те, що заслужив

– Тобі точно в магазині нічого не потрібно? – запитала Олена ще раз.

– Та не треба нічого, іди вже…

Дмитро її вже нібито проганяв. Олена зітхнула. Чоловік узагалі останнім часом якийсь буркотливий став. Але довго Олена не заморочувалася, не сваритися ж тепер через це.

Вона взагалі завжди була людиною поступливою, зайві конфлікти влаштовувати не прагнула.

Мама завжди їй казала, що вона буде хорошою покірною дружиною. Ну, вона й була. Тож Олена всі образи зараз проковтнула і поспішила в магазин.

Сьогодні вирішила приготувати запечену рибу з лимоном і розмарином. А ще десерт, який навчилася робити за рецептом мами чоловіка. Треба чимось коханого порадувати.

Ось уже всі покупки зробила, стояла на касі й раптом зрозуміла, що гаманець забула.

Олена зітхнула і роздратовано провела рукою по волоссю. Швидко набрала номер чоловіка. Може, він би їй назустріч пішов. Але слухавки він не взяв. Олена попросила касира, щоб кошик із продуктами залишити. А сама побігла додому.

Тільки двері відчинила і збиралася додому зайти, щоб гаманець нарешті забрати, як раптом дещо змусило її зупинитися.

Чоловік із кимось по телефону розмовляв. І те, що Олена почула, просто здивувало.

– Так, я все продумав, – говорив Дмитро. – Квартиру вже переоформив, справа залишилася лише за малим. Гроші треба буде там переказати.

Олена завмерла на порозі, немов вросла в підлогу. І серце в грудях затріпотіло. Вона втиснулася рукою в одвірок. Ніяк не могла повірити в те, що почула. Квартира? Гроші? Що він задумав?

– Ну так, ризиковано, – продовжував Дмитро. – Ну а що робити ще? Вона нічого не запідозрить. Та й що вона зможе зробити? Оленка ж у мене як шовкова. Завжди все проковтне.

У Олени клубок у горлі виріс. Вона ще сильніше стиснула одвірок. Та як взагалі Дмитро може про неї таке говорити? Вони ж завжди жили душа в душу. Вона йому просто все віддала. А він із нею ось так от. Досі якось не вірилося, що все це в реальності відбувається.

– До речі, щодо твоєї пропозиції, – продовжував Дмитро. – Можемо в Італію з’їздити, як ти й хотіла. Ну, як усе владнається. Уже уявляю, як ми з тобою Римом гуляємо. Ти там сукню якусь гарну тільки візьми.

Олена так і стояла, слухаючи, як чоловік розмовляє з іншою жінкою. І не в силах вона була ні піти, ні увійти всередину і закричати на чоловіка. І тільки коли Дмитро попрощався з тією мимрою, Олена раптом прокинулася.

Швидко відійшла від дверей, намагаючись не шуміти, і сховалася за рогом передпокою.

Серце все ще шалено калатало. Вона не знала, що робити. Увійти і влаштувати скандал? Чи промовчати? Треба ж якось розібратися, що він задумав. Але як можна мовчати після такого?

Двері відчинилися, і чоловік вийшов у передпокій. Олена спостерігала за ним з-за рогу. Він пройшов повз, навіть її не помітивши. Коли Дмитро зник у вітальні, Олена обережно вийшла з укриття. Потрібен був час, щоб про все це подумати.

Вийшла на вулицю. І якось просто йшла і йшла далі. Уже ні за якими покупками точно йти не хотілося. Дійшла до скверу невеликого. Сіла на лавку і закрила обличчя руками. Що Дмитро задумав? Чому так вчинив? І головне – що їй тепер робити?

Олена дістала телефон. Треба зателефонувати кому-небудь. Але зупинилася. Кому вона могла розповісти? Подругам? Ну, поспівчувають, а допомогти-то чим зможуть? Батькам? Не хочеться засмучувати. Та й як пояснити це все? Із чоловіком стільки років разом прожили.

А він її ось так на узбіччя просто кинути збирається? І все-таки Олена вирішила зателефонувати подрузі, Каті.

Та відразу зрозуміла – щось не так.

– Олено, ти плачеш? – запитала.

– Та вже ні…

І Олена розповіла всю історію.

– Може, приїдеш? – запропонувала подруга.

Олена кивнула. Вони з подругою посиділи, пообговорювали Дмитра. Олені навіть стало легше. Вона пішла на автобус. Там нерви якось знову повернулися. Відкрила додаток банку. Перевірила загальний рахунок. Грошей і справді стало менше.

– Ну добре, – під ніс собі проговорила. – Ти хотів грати по-крупному?

Коли приїхала додому і в квартиру зайшла, чоловік одразу почав із претензій.

– Де пропадала? – запитав він. По голосу чутно було, що біситься.

– Я тут голодний сиджу, а тебе півдня немає.

Олена стиснула зуби. Поставила сумку на стіл і почала викладати продукти.

– До Тетяни сходити спочатку вирішила.

– Нормально! Чоловік у неї той голодний сидить, а вона по подругах шастає.

Олена не відповіла. Узяла рибу й почала чистити. Дмитро фиркнув і повернувся до телевізора. Олена продовжила готувати й думала. Не можна залишити все як є. Але як діяти? Головне – не видати себе. Потрібно дізнатися більше, що він там узагалі задумав. І потім уже все вирішити.

Увечері чоловік, як і завжди, втупився в телевізор. Олена читала книжку. Точніше, робила вигляд, що читає. Насправді не могла зосередитися на жодному рядку.

Наступного дня Олена вирішила діяти. Узяла вихідний на роботі. Сказала, погано почувається. А сама почала операцію.

Перерила всі папери чоловіка, перевірила комп’ютер. Знайшла листування з якимось юристом. Там чоловік уже обговорював усі деталі розлучення і як майно планував ділити. Який прохвост!

Як же давно він це все планував… Як вона могла бути такою сліпою? Але шкодувати ніколи було. Треба швидко діяти. Олена сфотографувала всі документи і зберегла листування. А сама з юристом вирішила зв’язатися.

Олена швидко знайшла контакти і домовилася про зустріч. Поки чоловік був на роботі, вона зібрала всі потрібні документи. І потім почала до розлучення готуватися.

Відкрила окремий рахунок у банку і перевела туди частину загальних заощаджень. Потім батькам зателефонувала і попросила допомогти. Ну а перед чоловіком трималася поки що тихіше води нижче трави…

Тільки в один із днів підготувала йому сюрприз.

Як завжди, вечерю приготувала. А коли Дмитро сів за стіл, поклала перед ним папку з документами.

– І що це таке? – насупився чоловік.

– Це наше майбутнє, любий, – відповіла Олена з гіркою посмішкою. – Я подаю на розлучення.

Дмитро одразу зблід. Тільки хотів щось сказати, але Олена перебила його.

– Не обтяжуйся виправданнями. Я про твої плани все знаю. Чула, як ти зі своєю курочкою розмовляв. І листування всі твої бачила. Ти хотів мене обдурити і залишити ні з чим? Що ж, не вийде.

Дмитро просто приголомшений сидів. А Олена продовжувала:

– Не думай, що в тебе так просто вийде в мене все відсудити. Я вже з адвокатом зв’язалася, і з хорошим. Я готова купу грошей витратити, аби в тебе нічого не вийшло. Ми все з тобою порівну поділимо, тож ні в яку Італію зі своєю пасією ти не поїдеш. І навіть не думай щось приховати або переписати. Копії у мене всі є, які потрібно.

Олена сумно усміхнулася.

– Знаєш, я за цей час уже все пережила і прийняла. Навіть не думала, що в нас із тобою щось не так. А ти такий ось подаруночок мені підготував, коханий. Ну так ось. Усе бумерангом повертається.

Дмитро сидів за столом, блідий, як полотно.

– Олено, почекай… – нарешті видавив він.

– Не треба, Дмитре, – різко перервала його дружина. – Накрутився вже. Думав, що я нічого не помічу? Сидітиму й чекатиму, поки мене викинеш на вулицю? Ну, вибач, але ти прорахувався.

– Ти сама винна! – вигукнув чоловік. – Ти завжди була такою нудною! Сама мене довела!

Олена дивилася на чоловіка з презирством.

– Не думала, Дмитро, що ти просто боягуз. Навіть чесно сказати не зміг, що хочеш піти. Ну так от, тепер ти отримаєш те, що заслужив. А зараз збирай речі і йди.

Дмитро щось там їй покричав. Але Олена вже відмовлялася слухати його образи. Зрештою, чоловік зібрав речі і покинув її квартиру. А саме так потім суд і вирішив. Усе це переоформлення за спиною дружини визнали незаконним.

Тож майно довелося поділити порівну. Звісно, не просто довелося. Дмитро потім ще кілька разів до суду намагався на колишню дружину подати. Але в нього нічого не вийшло.

Ще кілька місяців минуло, перш ніж Олена більш-менш прийшла до тями. Уже якось навіть захотілося вийти в люди, і вона вирушила на день народження до подруги. Час повертатися до нормального життя і спілкування з людьми. І адже не даремно.

Познайомилася там з одним чарівним чоловіком. Хоча думала, що в її віці нової людини вже точно не знайдеш. Але вона вирішила собі дати шанс. І зовсім не пошкодувала.

You cannot copy content of this page