– Серйозно?! Ти розумієш взагалі, що наробив?! – Тамара кричала на чоловіка, Олега, вже не приховуючи емоцій. І якщо перший час вона почувалася не в своїй тарілці, будучи присутньою на 18-річчі його старшої доньки, то тепер і зовсім зрозуміла, що зробила велику помилку.
– Я просто подарував їй те, що вона хотіла…
– Це надто дорогий подарунок, Олеже! І річ навіть не в грошах, які ти взяв із сім’ї. Річ у твоєму ставленні до мене і до нашої доньки.
Тамара вийшла за Олега не через сильне кохання. Радше тому що вважала його непоганим кандидатом у чоловіки: забезпечений, миловидний і без “приданого” у вигляді свекрухи. З першим чоловіком Тамара розійшлася саме на ґрунті непорозуміння з унікальною жінкою – його матір’ю.
– Знаєш, Тамаро, ти сама вирішуй, але як на мене, десяток свекрух краще, ніж одна колишня дружина… – застерігала мама.
– Вони не спілкуються. Семирічна дівчинка болісно перенесла відхід батька, а колишня подала на аліменти і заборонила їм бачитися. Гроші в нього є, тому на моєму житті це ніяк не позначиться. До того ж, мені давно час жля своєї дитини. Я не молодію, а Олежек дуже хоче дітей. Він кається в тому, що не приділяв належного часу дитині.
– Справа твоя, – знизала плечима мати, і Тамара зважилася. Сказала Олегу “Так” і незабаром привела у світ дитину, Зою.
Перший час Олег був щасливим батьком. Він буквально пилинки здував із доньки і дружини. Але, не поспавши кілька місяців, він зрозумів: батьківство – справа гарна тільки на картинці.
– Може, няньку наймемо? Щось я втомився з дочкою… – сказав він, коли дружина попросила його побути з дитиною.
– Навіщо? Тобі важко посидіти вдома годинку? – здивувалася Тамара.
– Якби просто посидіти… А так – вона плаче, і я гублюся. Не розумію, чого їй треба.
– Їжа в пляшечці. Підгузки в шухляді. Ти впораєшся! – сказала Тамара. Вона розуміла, що якщо відгородити чоловіка від турбот повністю, він вчинить із молодшою так само, як і зі старшою: перекладе всі зобов’язання на дружину, потім загуляє, а потім вони розлучаться.
Поміркувавши, Тамара все ж погодилася на няню, щоб проводити більше часу з Олегом наодинці та зберегти стосунки. Це допомогло.
Ба більше, коли Зоя підросла і перестала вимагати постійного догляду, він почав виявляти інтерес. Зоя обожнювала батька, і Тамара ніяк не впливала на їхні стосунки. Вона заспокоїлася, вважаючи, що її сімейне життя склалося.
Але все змінилося, коли колишня дружина Олега розлучилася з другим чоловіком. Він виявився не найчеснішим чоловіком. Що саме там сталося, Тамара не знала, але за розповідями Олега все було “запущено”.
– І що робити? – запитала вона.
– Буду допомагати.
– Наскільки зможу? – напружилася Тамара.
– За можливості. Не переживай, про вас із Зоєю я не забуду.
– Так говориш, немов вирішив до колишньої дружини піти!
– Не вигадуй дурниць. Я до неї не повернуся.
Тамара ненадовго заспокоїлася. Вона знала, що Олег переказував гроші крім аліментів. Але заспокоювало те, що його старшій доньці скоро виповниться 18 років. А це означало, що вона стане дорослою й утримувати її він уже буде не зобов’язаний. Так думала Тамара.
Реальність виявилася набагато прозаїчнішою. Розуміючи, що в колишнього чоловіка є комплекс провини перед донькою, колишня дружина вміло маніпулювала, витягаючи гроші.
– Доньці треба на канікулах відпочити. Вона в нас така розумниця…
– Скільки вам не вистачає на путівку?
– Зовсім небагато… Ми не дуже вибагливі. Знімемо маленький будиночок із частковими зручностями…
– Ні, так не піде. Моя дочка не житиме в таких умовах. Я куплю вам нормальні путівки.
Олег оплачував і відпочинок, часом на шкоду власній сім’ї: старша їхала на море, молодша – в садок до тещі. Старшій купували новий телефон, молодша “доношувала” за батьком старішу модель.
На щастя, Тамара і сама непогано заробляла і могла закрити очі на витрати чоловіка. Вона розуміла, що його старша дочка не винна, і була готова трохи перетерпіти, поки Олег щедро видавав гроші колишній дружині, щоб та побалувала спадкоємицю. При цьому сама спадкоємиця так і не пробачила тата, відмовляючись бачитися з ним.
Тамара чекала, коли це припиниться або йому набридне… А Олег сподівався, що, задобрюючи доньку, вона рано чи пізно пробачить його і піде на контакт. І це сталося. Просто напередодні її 18-річчя.
Олег прийшов додому схвильованим.
– Щось сталося?
– Так! У доньки скоро важливе свято! Вона сама зателефонувала мені, уявляєш!
– Вау… – протягнула Тамара, розуміючи, що все це не просто так. – І що ж вона хоче від тебе?
– Запросити на день народження. Вона сказала, що буде не проти, якщо ми прийдемо.
– Може, ти сходиш один? – Тамарі зовсім не хотілося брати участь у цьому.
– Ні! Ні і ще раз ні! Я хочу, щоб моя сім’я стала нарешті повною!
– У якому сенсі? Тебе щось не влаштовує?! – ахнула Тамара.
– Ти не так зрозуміла. Я мав на увазі те, що, нарешті, зможу стати батьком для обох дівчаток. Це те, чого мені не вистачало. Я так мріяв про те, щоб вони подружилися! Ми підемо на свято разом!
– Добре. Я запитаю в Зої. Хоче вона цього чи ні.
Олег не відповів, йому було все одно на думку дитини. Його головним завданням у той момент була організація такої вечірки, щоб усі родичі, які засуджували його 11 років тому, позеленіли від заздрості.
Насамперед він зателефонував колишній.
– Я оплачу всі витрати.
– Так? Це було б дуже доречно, чесно кажучи, я не знала, де взяти стільки грошей. Донька хоче святкувати на яхті.
Олег ахнув. Таких сум у нього не було.
– Так, я вже зрозуміла, що це дорого.
– Я що-небудь придумаю. Не переживай.
У підсумку Олег оплатив прогулянку для доньки і фотосесію з подругами на яхті. Потім він оплатив кафе на причалі і повністю організував свято. Тамара мовчки спостерігала, як чоловік “горить” цією ідеєю.
– Я сподіваюся, що після її повноліття ти перестанеш витрачати всі наші гроші на другу сім’ю, – сухо сказала вона.
– Наші? Ні, Тамара. Ці гроші спільні. Вона така ж моя дочка, як і Зоя.
– Так? А ти пам’ятаєш, що і в Зої скоро день народження? Ти їй теж подаруєш прогулянку на яхті? Вона дуже хоче, от тільки твоя старшенька її чомусь не кличе з собою.
– Ну звісно, не кличе! Там дорослі дівчата, а Зої всього 7!
– І що? Ти ж казав, що тепер ми сім’я! Чи це не працює у зворотний бік?!
– Люба… Ти ж розумієш, що це довгий процес! Не все так одразу.
– Твоя проблема в тому, що ти хочеш “купити” її любов. Це свідомо погана ідея, – сказала Тамара і пішла.
Олег не думав про це. У нього вже було все розплановано. А про молодшу доньку він подумає потім, вона-то нікуди не дінеться.
У день свята Олег із самого ранку був радісним.
– Одягайте свої найкращі сукні! Хочу, щоб ми викликали фурор.
– Тату, а ми покатаємося на яхті? – запитала Зоя.
– Ні. Це тільки для іменинниці.
– Ми поїдемо кататися на мій день народження? – не вгамовувалася донька.
– Ні!
– Значить, ти любиш більше свою старшу доньку? – Зоя зробила висновок і образилася.
– Дурниці!
– Тато любить вас однаково, – поспішила запевнити Тамара. Вона подивилася на Олега, і той знизав плечима.
– Я люблю вас однаково. Будь ласка, одягайся швидше. Спізнюватися не можна. Треба ще за солодощами заїхати.
– На святі буде солодкий стіл?!
– Так.
– А на мій день народження ти теж такий замовиш?!
Олег зітхнув. Він уже шкодував, що вирішив узяти Зою. Але йому надто хотілося з’явитися з новою дружиною і донькою перед ріднею і вдавати, що їхній дім – повна чаша.
– Усе, поїхали! Досить запитань.
На вечірці рідня колишньої дружини досить холодно прийняла нову сім’ю Олега. На Тамару і зовсім дивилися осудливо: мало хто знав, що не до неї пішов тоді Олег. З Тамарою він познайомився вже після розлучення.
Зоя відчувала, що їй там не раді. Іменинниця поводилася зухвало, ігнорувала Зою. Колишня дружина підливала олії у вогонь, не пустивши до спільного фото нову сім’ю колишнього чоловіка.
– Ми хочемо зробити фото найближчих, – сказала вона, відсуваючи Зою від фотозони. Усе це було зроблено невимушено і з усмішкою, але від цього не ставало менш гидко на душі.
Зоя ледь не розплакалася. Тамара не могла нічого вдіяти і вирішила, що їм із молодшою краще піти.
– Скоро буде привітання від нас. Ми не можемо піти! – процідив Олег. Він почувався зіркою вечора, постійно повторюючи, що це він усе придумав, організував і оплатив.
– Добре. Ми підемо погуляємо. Покличеш.
Тамара повела дівчинку на пристань і домовилася про оренду човна.
– Півгодинки покатаємося, – сказала вона, намагаючись підняти настрій Зої. – А на твій день народження орендуємо більший катер, якщо захочеш.
– Захочу! І щоб були рожеві кульки з гелієм!
– Будуть!
Поверталися в зал вони в піднесеному настрої. Тамара сподівалася, що зараз вони привітають іменинницю і підуть, не втративши обличчя і виявивши повагу. Вона не думала, що Олег приготує їм усім ще один, головний сюрприз.
Тамара була переконана, що подарунків більше не буде: чоловік і так витратився на свято. Але не тут-то було.
– Як батько улюбленої доньки, я вирішив піднести такий подарунок, про який ти напевно мріяла. – Олег кивнув ведучому і той виніс коробку з бантом. – Це тобі, моя люба модниця.
– Спасибі, татку! – старша донька вийшла з-за столу, смакуючи отримати щось особливе.
– Це сумка від бренду “Номер один”! Оригінал!
Обличчя дівчини похмуріло. Незважаючи на вартість подарунка, він абсолютно їй не сподобався за фасоном, кольором і розміром. Мабуть, Олег очікував яскравішої реакції на подарунок, який коштував дорожче за двогодинну оренду яхти і кафе. Батько вирішив продовжити своє привітання, щоб не виглядати нерозумно.
– Цей бренд “Номер один” символічний! Для мене ти завжди будеш головною донькою, номером один! Ти і тільки ти, донечко, завжди будеш на першому місці! Не забувай це! – радісно посміхаючись, сказав він, не розуміючи, що в той момент із ним стоїть його молодша.
Зоя подивилася на батька, на матір і… у сльозах вибігла із залу.
Тамара пішла за нею, а Олег зніяковіло замовк, не розуміючи, що сталося.
– Дякую за подарунок, татку. – З єхидною посмішкою сказала старша і сунула сумку назад у коробку. А потім штовхнула її ногою під стіл.
Ведучий узяв слово, відволікаючи гостей. Олег зметикував, що треба йти за Тамарою і Зоєю.
– Я не зрозумів… – почав він, але Тамара його перебила:
– Не зрозумів? Серйозно?! Ти образив Зою своїми словами! Що взагалі за поділ дітей на номери?!
– Я просто хотів приділити увагу старшій… Я ж винен перед нею!
– Ця вина – тільки твоя! Ми з донькою не маємо до неї відношення! То чому ж тепер ми маємо від цього страждати?!
Сварка стала надто гучною. І хоча Тамара зовсім не мала планів зіпсувати свято падчерці, гості вже почали поглядати в їхній бік.
– Ми йдемо. Душевний стан моєї доньки для мене важливіший, ніж твої амбіції та хвастощі! – сказала Тамара і, взявши доньку за руку, повела в таксі.
– Тато більше не житиме з нами, так? – у сльозах запитала Зоя.
– Люба, дорослі дуже часто роблять помилки. Зараз ти цього не зрозумієш, просто прошу тебе, не бери близько до серця його слова.
Зоя не відповіла. Вона відвернулася і всю дорогу мовчала.Спеціально для сайту Stories
Відтоді між нею і батьком виросла стіна. Вона більше не вважала його головною людиною у своєму житті, а на день народження попросила в мами поїхати до бабусі. Без батька. Вони втрьох гуляли, їли морозиво і вичікували плани на літо.
– Мамо, знаєш, ти мала рацію… – коли Зоя втекла годувати птахів, сказала Тамара.
– У чому?
– Не треба було виходити за чоловіка з багатим минулим.
– Не шкодуй ні про що. Головний подарунок він тобі зробив. – Мама Тамари подивилася на онучку. – Усе владнається. Але якщо ти вирішиш від нього піти, я підтримаю тебе в усьому.
Олег сидів удома один. Після свята старшої в нього всередині не було настрою.
Особливо йому не давали спокою слова, які він почув наприкінці вечірки. Старша донька з подругами стояли біля туалету і, припудрюючи носики, обговорювали свято.
– Сумка – повний відстій. Татусь у тебе взагалі нічого не розуміє в брендах!
– Так, з такою соромно в ресторан піти!
– Спробую продати…
– Навряд чи. Та це, найімовірніше, підробка. Твого батька обдурили і підсунули йому дурницю.
– Краще б гроші дарував.
– Точно. І яхта була найдешевша.
– Взагалі! Не яхта, а катер якийсь.
– Не пощастило тобі з батьком.
– Та я знаю. Просто вдаю, що пробачила. Я його ненавиджу! Ніколи не пробачу, що він нас із мамою зрадив! Нехай хоча б грошима віддувається.
Олег згадував ці слова, і його серце пронизував біль.
– Що ж їм треба, цим жінкам? – запитав він у таксиста, повертаючись додому тоді.
Той не відповів. Лише знизав плечима.
Через півроку холодних стосунків і метання між двома сім’ями, Олег отримав повідомлення про розлучення. Тамара зважилася.
Зоя повністю прийняла рішення матері і не захотіла бачитися з батьком. До речі, старша донька теж не хотіла зустрічатися з татом. Їй потрібні були тільки гроші.
Ось таке ось воно… Циклічне життя.Спеціально для сайту Stories
