В мене є подружка, з якою я просто не знаю, що робити. Ми познайомилися, коли я прийшла на нову роботу. Ця мила дівчина була дуже приємною та привітною. Ми дуже швидко подружилися. Спочатку все було добре та нічого не віщувало біди.
Ми прекрасно спілкувалися на роботі, весело проводили час поза роботою. В нас були кардинально різні смаки на чоловіків та погляди на життя. Навпаки це якось нас зближувало. Ми довго могли говорити на різноманітні теми, обговорювати якісь свої проблеми, радити щось одна одній.
Наприклад, я трохи старша, але ніколи не хотіла заміж та дітей. Я більшу частину свого часу приділяю роботі, вона мене захоплює. В мене є хлопець, ми думаємо про якесь спільне майбутнє, але ніхто нікому нічого не нав’язує. Моя ж подруга хоч і молодша, але постійно говорить, що їй треба терміново заміж, народжувати дітей, бо їй скоро 30 і вона нікому не буде потрібна. При цьому вона вже не перший рік зустрічається з одруженим чоловіком, який за цей час навіть не подав заяви на розлучення.
Не знаю, що з моєю подругою сталося, але в останні наші посиденьки вона зіпсувала мені настрій настільки, що я втекла додому, щоб не сваритися. Фактично дві години вона мені розповідала, що мені має бути соромно за мого колишнього хлопця. Я щиро не розумію чому, бо ми зустрічалися ледь два місяці та розійшлися. Вона мені розповідала, що всі мої чоловіки погані й нинішній мій хлопець теж не такий, хоча вона з ним навіть не знайома.
Я спочатку намагалася своїй подрузі нагадати, що це моє приватне життя і вона не має права лізти в нього. Тим паче, що я не питала поради. Я кілька разів нагадала, що я за власним бажанням можу щось розповісти, ми навіть можемо обговорити. З повагою до неї, вона не має ніякого права мене засуджувати за мій вибір коханців. Я от все думаю, що робити далі… Вона наче й подруга не погана, але терпіти ось ці її постійні повчання я не хочу, воно не приносить мені задоволення.
