10 років тому моя дочка вийшла заміж. Перший час молоді жили в мене. Але доньці дуже хотілося облаштувати своє гніздечко, тож незабаром вона з чоловіком орендувала квартиру.
Через якийсь час вони почали замислюватися про власне житло. Але грошей на нього не було. Я була б рада допомогти, але всі заощадження пішли на весілля. Тоді зять і вирішив, що час шукати більш гідні шляхи заробітку.
Корисні знайомства допомогли йому влаштуватися далекобійником. Залишалося отримати відсутні категорії водіння, і все готово. Тільки от мені одразу не сподобалося, що робота в нього буде з відрядженнями.
Це є невідомо скільки дочці доведеться проводити на самоті. Та й небезпечно якось! Але її чоловік нас заспокоював, що все буде добре. Дочка лише мовчки кивала у відповідь, але я бачила, як важко їй було.
А потім ми дізналися, що я стану бабусею. Я давно мріяла про онуків, тому дуже зраділа. Мій зять теж був на сьомому небі від щастя, а от моя дочка чомусь вічно ходила похмура. На мої розпитування вона реагувала спокійно.
Казала, що просто дуже сумує за чоловіком. Зять справді часто не було вдома. Я завжди відчувала, що рано чи пізно робота з відрядженнями вилізе боком. Власне, так і сталося.
Нещодавно говорила ввечері з донькою, вона сказала, що проводила чоловіка в чергове відрядження, а наступного дня я побачила його в магазині з іншою жінкою. Мовчати не стала і тут же підійшла до нього.
Зять явно не очікував побачити мене і ніби язик проковтнув. Справа була в будівельному гіпермаркеті, де я не частий гість. Літня сусідка попросила дещо подивитись для неї, от я й поїхала на інший кінець міста.
Жінка, з якою я застукала свого зятя, подивилася на мене здивованими очима і сказала, що я все не так зрозуміла. Потім зять пропищав, що все пояснить. За його словами, ця жінка дизайнерка, а він лише хотів зробити моїй дочці сюрприз.
Він пригледів кватиру і тепер хоче накидати приблизний план ремонту. У той момент соромно стало мені. Я все одно трохи сумнівалася в словах зятя, тому попросила показати якісь докази.
Коли я побачила фото квартири, переконалася, що зять не бреше. Я не стала заважати йому й пішла. Увесь вечір мене мучили думки про цю зустріч. Сюрприз – це, звісно, добре, але мені дуже хотілося поділитися з донькою тим, що сталося.
Останнім часом стосунки в них злегка натягнуті. Тому я хотіла показати їй, як сильно він її кохає. Не все ще втрачено! Коли я поділилася з донькою новиною про квартиру, вона заплакала.
Виявилося, що донька зрадила своєму чоловіку з однокласником. Одна випадкова зустріч і я бабуся. Донька почала плакати ще сильніше, казала, що кохає чоловіка і не хоче його втрачати. І тоді я порадила їй залишити все як є.
