Нещодавно син заявив, що хоче жити разом зі своєю дівчиною, якій зробив пропозицію. Йому 21, а їй вже 30.
Звичайно, я була в шоці від таких новин і спочатку подумала, що Вадим просто жартує. Але поговоривши з ним, я зрозуміла, що він налаштований серйозно.
Вадим навчається в університеті на контракті. Ми з чоловіком повністю його забезпечуємо, до сих пір даємо кишенькові гроші на особисті витрати.
Я проти того, щоб син підробляв, так як хочу, щоб він добре вчився і ні на що не відволікався. До цього моменту дівчат у нього ніколи не було. Тобто жодних панянок додому він ще жодного разу не приводив.
А тут раптово такі новини! Природно, я почала приводити Вадиму масу аргументів, чому не варто будувати подібні відносини. Правда, син мене навіть слухати не хотів.
Чоловік, до речі, вирішив пустити ситуацію на самоплив. Взагалі, він підтримує мою сторону, але не хоче говорити з сином. Мовляв, не потрібно на нього тиснути, сам все вирішить.
Ну а як тут не тиснути, вибачте? Вадим ще дуже юний і не розуміє, що робить. Крім того, я дізналася, чим займається ця дівчина і її сім’я.
Сама вона не працює, живе з батьками, які люблять пригубити декілька чарочок вечорами. Я не хочу, щоб моя дитина знаходилася в такій атмосфері!
Ось і виходить, що жити вони будуть однозначно у нас. Але легше від цього не стає!
По-перше, я в принципі не хочу перебувати під одним дахом з незнайомою людиною. По-друге, боюся уявити, куди скотиться навчання Вадима, коли він кожен день буде ночувати з панянкою.
Загалом, ні спокійні розмови, ні мої погрози ні до чого не привели. Нещодавно Вадим запросив свою дівчину, щоб ми познайомилися, і я ще раз переконалася в своїй правоті.
Тиха, забита, слово боїться сказати. Просиділа весь вечір, потягувала свій чай, про себе нічого розповідати не захотіла. Мабуть, відчуває, що ситуація сама по собі максимально незручна.
Невже вона не розуміє, що Вадиму потрібно зустрічатися з одноліткою? Та й вона сама краще б знайшла собі якогось дорослого і забезпеченого чоловіка.
Що з мого сина взяти? Студент, який тільки будує своє майбутнє. Боюся, що якщо вони почнуть у нас жити, все закінчиться тим, що син просто кине навчання і піде працювати.
Не знаю що мені робити. З Вадимом говорити марно, а чоловік вважає, що вони самі одумаються, коли поживуть разом хоча б тиждень.
Може, мені варто все-таки зустрітися з цією панянкою ще раз і відрадити її від необдуманого вчинку?
