Родинні історії

Невже батьки так образяться, що перестануть спілкуватися зовсім? А онуки

Не знаю, як мені вчинити, усю голову зламала через свою ситуацію із квартирним питанням. Вихідні дані такі. У нас є приватизована на трьох квартира (маму, брата та мене). Батьки її здавали.

Я одружилася 3 роки тому. Мені 26, чоловікові 31, рік тому народилася донечка. І ми переселилися від мами (у них велика 4-кімнатна квартира у сталінці) до цієї приватизованої квартири. З мамою та татом залишився брат-студент.

Коли ми жили разом, іноді конфліктували. Чоловік скууватий, обидві наші сім’ї скидалися на їжу та господарські потреби, а чоловік все враховував, змушував збирати чеки, я вела книгу обліку.

Іноді були сутички з мамою, що багато на їжу пішло. Мама любить купити ікорку, ковбаску, тортик та інші ласощі. Але чоловік бурчав і мама іноді купувала за власний рахунок, а нас пригощала.

Мама не дуже любить прибиратися, може запросити клінінг, аби самій підлоги не мити. Чоловік ці витрати не приймав.

Загалом, коли я була вагітна, ми поговорили з мамою і вона відмовила квартирантам на черговий термін продовження оренди.

Ми з чоловіком зробили до народження доньки невеликий ремонт, частково замінили техніку, купили дитячу і собі спальню. Чоловік тоді дуже добре заробляв. У тата з мамою теж пристойний дохід, братові вони оплачують навчання.

Ми із чоловіком, коли доньці було 6 місяців, відкрили маленький бар. Але почалася пандемія і все почало сипатися.

Чоловік залишився без роботи, я з дитиною, бар не розкрутився і був закритий, у батьків (торгівля будматеріалами) доходи впали втричі, з’явилися борги за кредитами, квартплатою, орендами.

Ми стали тиснутись, але нічого не допомагало, грошей все одно немає. Тоді батьки і вирішили продати приватизовану квартиру, в якій ми зараз живемо, а нас переселити назад до себе до кращих часів.

Колись мама хотіла, щоб ми з братом переписали свої частки на неї, щоб легше було продати квартиру, якщо що. Але потім я одружилася і цю ідею не втілили, але я обіцяла це пам’ятати і не перешкоджати.

Власне, у чому проблема: якщо мама продає квартиру, то хочу отримати свою третину. І чоловік наполегливо мене підтримує.

Але у батьків борги, автокредит, кредит на заміський будиночок та споживчі кредити.

Батьки через кілька років підуть на пенсію та закриють свій дрібний бізнес. Звичайно, пенсії за такого вільного життя не вистачатиме і тому вирішили продати невелику квартиру, а всі гроші мама хотіла пустити на кредити, достойку будинку (влітку з онуками там проводити), машину нам, братові і що залишиться покласти під відсотки.

Але ми з чоловіком вважаємо, що мама повинна віддати нам мою третину, ми хочемо пожити у неї рік, накопичити (чоловік знайшов роботу з непоганим, але значно меншим заробітком) взяти іпотеку та за допомогою нашої частки купити квартиру мрії.

Батьки проти та брат теж. Вони вважають, що всі гроші повинні належати батькам, тому що давали квартиру хоч і з урахуванням дітей, але мамі з чоловіком та дітьми, а не дітям з мамою та татом.

На цьому ґрунті йдуть постійні скандали. Тепер чоловік не згоден взагалі продавати квартиру, тому що ми хочемо завести другу дитину. Але без продажу батьки не зможуть виплатити кредит.

Папа сказав, що ми з чоловіком не даємо їм із мамою жити і зганяємо їх у могилу. Якщо ми не дамо продати квартиру, то мама від нас відмовиться, бо я обіцяла їй не перешкоджати продажу.

Мама згодна відписати мені частку у своїй квартирі, щоб ми не відчували себе обділеними. Але чоловік проти, щоб мати якісь справи з тещею.

Я не знаю, чий бік прийняти. Хоча чоловік періодично каже, що частка моя дошлюбна і я сама повинна вирішувати, але він проти продажу і що перестане мені довіряти, якщо я наважусь продати без його схвалення. Я заплуталася, не хочу ні зким лаятись, але й жити з дітьми хочу нормально.

Як ви думаєте, хто з нас має рацію: батьки чи ми з чоловіком? Чи маю я моральне право вимагати свою частку?

Невже батьки так образяться, що перестануть спілкуватися зовсім? А онуки? Мама в серцях сказала, що дочка не сміє так чинити, що квартира батьківська і претендувати ми на неї не можемо і якщо б не криза, то вони б нічого не вимагали.

Чоловік підмовляє мене, що батьки продадуть і витратить все на підтримку бізнесу або ще на щось, що батьки самі винні і через їхні кредити та недогляди ми всі потрапили в таке становище і ми залишимося на пташиних правах у їхній квартирі, з якої вони можуть нас попросити, якщо ми не зможемо ужитися.

Вам також має сподобатись...