– Марію, ти точно хочеш на Новий рік до батьків їхати? – Віталій підійшов до дружини і погладив її кругленький животик. – Все-таки там буде твоя тітка, з якою у тебе стосунки, м’яко кажучи, не дуже. Навіщо тобі нервувати через неї?
– Та не збираюся я нервувати через тітку Таню, – махнула рукою жінка. – Вона прекрасно знає про мою позицію щодо нерухомості. Ще задовго до відходу бабуся сказала: хто за мною буде доглядати, на того і перепишу дачу з квартирою. І мама, і тітка Таня відмовилися від нагляду за бабусею. Які до мене тепер можуть бути претензії?
– Ти все правильно говориш, але ти ж знаєш свою тітку?
– Не забивай собі голову цією нісенітницею, – знову відмахнулася Марія. – Що мені тепер, через неї в гості до батьків не їздити? Новий рік сімейне свято. Поки дитина не з’явилася, хочу зустрічати його з родичами. Ніхто ж не винен, що моя тітка така злидня.
– Ну, як знаєш, – зітхнув Віталій. Він відчував, що це була погана ідея, але перечити дружині чоловік не збирався.
Тридцять першого грудня молода пара зібралася і поїхала до батьків у гості. Щойно вони переступили поріг будинку, їх одразу ж зустріла тітка.
– Ой, голубки приїхали, – неприємно посміхнулася повненька жінка. – Марію, ти так розтовстіла. Я коли в такому ж стані була, то до дев’ятого місяця в струнких дівчатах ходила. У мене тільки живіт випирав, а обличчя, руки і ноги худенькими були. Але ти, мабуть, абсолютно не стежиш за своїм харчуванням.
Таке нетактовне зауваження родички вивело з себе Віталія. Він подивився на тітоньку і фиркнув:
– Марійка й така гарна, а ось вам би не завадило схуднути.
Тітка не відповіла, вона образилася і пішла. Але Марія вирішила не звертати уваги на цю провокаційну поведінку. Вона зосередилася на спілкуванні з іншими родичами.
Подарувавши один одному подарунки, гості сіли за стіл і почали проводжати рік, що минає. Тітка Таня їла і пила більше за всіх. Коли градус вдарив їй у голову, вона перервала своє недовге мовчання і вирішила серйозно поговорити з племінницею.
У цей момент Марія і Віталій були на кухні. Вони допомагали матері мити посуд.
– Ну що, Маню?! – голосно вигукнула тітка, увійшовши на кухню. Вона прекрасно знала, що Марія терпіти не може, коли її так називають. Але в цьому і була вся задумка. – Як у тебе справи? Як протікає виношування дитини?
– Усе добре, – коротко відповіла молода жінка.
– А що ти щодо дачі вирішила? – поставила очікуване запитання тітка Таня. – Ти все вже оформила на себе?
– Так, на тому тижні забрали документи на будинок і квартиру, – Марія переглянулася з чоловіком, а потім поглянула на маму.
Катерина Вадимівна не любила, коли її сестра порушувала цю тему. Але, щоб із нею не сваритися, вона вважала за краще не вступати в подібні розмови.
– І що? – з нетерпінням запитала Тетяна. – Коли ти будеш переписувати будинок на мене?
– А з чого я маю переписувати будинок на вас? – Марія здивовано подивилася на родичку.
– А з того, що я живу там уже досить довго. Ти ж не будеш мене виганяти звідти?
– Чомусь ви про це не думали, коли вашій матері догляд був потрібен. Бабуся ж одразу сказала, що ця дача дістанеться тому, хто буде за нею наглядати. Пам’ятаєте, що ви тоді їй відповіли? Ви сказали, що будинок вам не потрібен, тому й доглядати за матір’ю не збираєтеся.
– Це він мені тоді не потрібен був. А зараз я здаю свою квартиру, і мені більше нікуди їхати. І навіщо взагалі тобі ця дача? Ви з Віталієм усе одно безрукі. Ви ж не будете там овочі та фрукти вирощувати. Для чого вам потрібна ця ділянка?
– Ні, ми не плануємо там працювати, – підтвердила Марія, – але ж ця нерухомість теж грошей коштує.
– І? Ти, думаєш, виручиш багато коштів із цієї хатинки? Вона же стара, і ділянка там маленька. Кажу тобі: перепиши будинок на мене. А я там порядок наведу і буду твоїх батьків у гості запрошувати.
– Не знаю, – протягнула Марія. Їй і справді не хотілося опікуватися дачею, яка знаходилася за кілька кілометрів від міста. У зв’язку з цим молода жінка задумалася: а чи не написати їй дарчу на родичку? Аж надто та хвилювалася через будинок і не хотіла залишати його межі.
– А ти подумай, – нахабно продовжила наполягати тітка. – І взагалі, мені здається, що і квартиру ти маєш відписати нам із Катериною. Половину мені, половину їй. Це буде справедливо. Усе-таки вона належала нашій матері.
– Ні! – відрізала Марія. – Щодо дачі я ще готова подумати. Але на квадратні метри в місті навіть не розраховуйте! У вас є своя нерухомість, і в батьків теж. А ось ми з Віталієм знімаємо житло. Зараз доробимо ремонт у бабусиній квартирі й одразу переїдемо. Більше мені про це навіть не кажіть!
– Нічого собі! – незадоволено вигукнула тітка. Їй зовсім не сподобався тон племінниці. – Бач, як заговорила! Це взагалі не твоя квартира, а нашої матері. Вона тобі дісталася тільки тому, що ти їй кілька років підгузки міняла. А ми з нею все життя маялися. Заєш, який у твоєї бабці був поганий характер? Ми з твоєю матір’ю заслужили цю квартиру!
– Моя бабуся була найкращою жінкою на світі! – Марія заступилася за свою улюблену бабусю. – А ви з нею ніколи не ладнали, тому що це у вас поганий характер!
– Та як ти смієш мене ображати, шмаркачка?! – крикнула жінка і кинула лютий погляд на племінницю. – Та щоб у тебе дитина з’явилася на світ хворою!
– Гей! – Віталій одразу відреагував на такий жахливий випад тітоньки. – Це що ще за слова такі ви говорите? Ще раз почую, і я не подивлюся, що ви доросла жінка!
– Тетяно, ти чого? – раптово своє мовчання перервала і мама Марії. – Так не можна говорити. Це недобре!
– А ображати мене добре?! – фиркнула Тетяна. Вона відразу зрозуміла, що накоїла дурниць, але вибачатися не стала.
Після цієї сварки Марія і Віталій більше не захотіли залишатися у квартирі батьків. Вони забрали речі, і зустрічати Новий рік віришили вже вдома.
Усю новорічну ніч жінка крутилася в ліжку. А вранці вона встала і сказала чоловікові, що її мучили кошмари.
– Уявляєш, – плакала Марія, – мені наснилося, що я втратила дитину. Це було просто жахливо!
– Це всього лише сон, люба, – чоловік намагався заспокоїти засмучену дружину. – Говорив тобі,не варто їхати до батьків, поки там перебуває твоя тітка. Це її слова так на тебе вплинули. Не переживай, все буде нормально.
– Так, – протягнула Марія, – язик у тітки Тані просто жахливий.
– Ага, а нахабство – її друге щастя, – кивнув чоловік. – Свою, значить, квартиру вона здає, а їхати з чужого будинку не хоче. І ти ще думаєш над тим, щоб оформити на неї дарчу! Вона не заслуговує на таку щедрість!
– Дарчу? – спочатку Марія не зрозуміла, про що говорив Віталій. Вона й забула, що вчора обіцяла родичці подумати про передачу нерухомості в її власність.
– Ні, ти що! Після її слів нехай навіть не сподівається отримати цю ділянку. Я справді думала, щоб переписати на неї дачу. Але з таким побажанням на Новий рік нехай навіть не мріє про це!
Коли тітка Таня дізналася, що її племінниця не збирається оформляти на неї ділянку, вона проклинала всіх на світі. Жінка посварилася і з сестрою. Тетяна розраховувала, що Катерина якось вплине на доньку, але не тут-то було.
Мати Марії стала на бік своєї дитини. До того ж вона теж була шокована тим, що її сестра побажала таке онукові.
Відтоді з тіткою Танею не спілкувалася ні сім’я Марії, ні її батьки. Незабаром після появи малюка молоде подружжя переїхало в бабусину квартиру зі свіжим ремонтом.
Що стосується дачі, то вони не їздили туди близько року. Тітка Таня все ніяк не хотіла звільняти чужу житлоплощу. Вона з’їхала звідти лише тоді, коли Марія пригрозила їй поліцією.
У будинку після себе родичка залишила цілу купу сміття. Шкідлива жінка хотіла максимально спотворити приміщення. Але подружжя не стало засмучуватися через це. Вони прекрасно знали, якою людиною була їхня тітонька.
Зробивши ремонт на дачі, Марія і Віталій хотіли продати її. Але в останній момент подружжя передумало. Їхній дитині нещодавно виповнився рік, і сім’ї шалено сподобалося проводити час на свіжому повітрі.
Потихеньку молоді люди стали облагороджувати ділянку, садити фруктові дерева та овочі. Тепер усі відпустки і тривалі вихідні Марія з дитиною і чоловіком проводили на своїй улюбленій дачі.
– Як добре, що я не відписала цю ділянку своїй родичці, – відпочиваючи на газоні, зізналася Марія. – Усе-таки ти мав рацію, Віталіку. Таку прекрасну дачу моя тітка точно не заслуговувала…
