Із чоловіком загалом живемо майже 11 років. Після знайомства спочатку були друзями, потім почали зустрічатись і жити разом.
Я переважно працювала і він теж. Приходили додому втомлені, але він завжди не проти пропустити літр пива чи пляшечку.
Я спочатку перший рік не звертала уваги, потім почала страшно злитися. Завагітніла, довелося робити переривання, на той момент мені було 21 рік. І він не хотів, і я не хотіла. Молода була ще.
Їздив на процедуру зі мною і там же напився, доки чекав на мене. Вийшла я до нього, а він не тверезий! Почувалася я не дуже.
Поїхали додому. Зайшли в магазин, слово за слово зчепилися там із ним, я почала розвертатися і він мене виштовхнув із магазину, ображав. Було дуже соромно, всі дивилися на нас.
Через рік я знову завагітніла. Знову переривання. Поїхала зі мною подруга. Усе зробили. Сказали за тиждень приїхати на огляд. Встановили спіраль п’ять років.
Зібралася я їхати на огляд після нічної зміни, так він мені істерику закотив, нібито я їду до коханця (про другу вагітність він сумнівався) хоча приводу не було. Так я з’їздила на огляд і привезла довідку, щоб йому показати.
Прожили ми з ним років шість на орендованій квартирі. Було те саме. Починаючи з п’ятниці до понеділка у нього гулянки.
Рази три піднімав руку на мене, один раз прямо побив жорстко. Він дуже запальний. Якщо йому щось не так десь сказали, може навіть образити. Вийшла з роботи не зателефонувала чи не взяла слухавку — скандал. Пив, щоб ви розуміли, до упаду.
Я працювала в основному без вихідних, він 5/2 і відпочивав усі свята та двічі на рік у відпустку.
Я брала раз на рік відпустку і їздила до батьків на два тижні і бігом знову на цілий рік на роботу. Зарплата моя більша, ніж у нього, так було з першого дня нашого знайомства.
Ось якось він не намагався, до того ж є дитина, якій платить аліменти. Ми дитину і до себе брали на літні канікули та тричі возили її південь, купували подарунки. Його мамі постійні подарунки, потім, як завжди, висловить свою думку, що їй не сподобалося. Але хочу сказати мати у нього хороша.
У 2017 році ми взяли квартиру в кредит, оформили на мене. При угоді виявилося, що він теж хоче свою частку, тому оформили 50/50.
Він мені клявся, божився, що пити не буде, буде працювати більше, але це були лише його слова. У результаті він почав пити ще більше. Приходжу з роботи, він знову не тверезий, п’ятниця ж, приходжу в нього синець і так далі. Плакала, а толку? І зараз постійно сіпана, але вже плакати сил нема.
Щоправда, останній рік він став більше працювати, але знову як розпочалися новорічні свята, знову перестав намагатися. Сходити кудись із ним у гості соромно, сильно напивається, потім ганьбити, дивитися на нього неприємно.
Вихідні я на роботі беру, щоб чисто сходити в поліклініку, є захворювання з дитинства (обмежені можливості).
Нічого не можу сказати, він допомагає по дому, миє підлогу, ремонт сам зробив, готує їсти, речі пере. Якщо треба і в поліклініку сходить, якийсь папірець забрати.
Намагалася кілька разів йти, але щось зупиняє. Та й іти нікуди. Тільки орендовану кімнату собі можу дозволити. Дітей у нас нема. Я не хочу, і він не хоче (я сирота, мабуть це в мізках).
Може, я й хотіла б, якби він підтримав. Подарунки може подарувати, якщо я лише попрошу. Я завжди намагаюся і йому дарувати і дитині, мамі. Дитина дуже розпещена, якщо подарунки, то тільки дорогі.
Мені 32 роки, і я не знаю, як жити далі. Що мені робити? Кодуватись він не хоче. Я втомилася, працюю як проклята. Немає жодної підтримки. Я досі дивуюсь, як у мене сил вистачає займатися роботою та здоров’ям.