Нічого не можу сказати, він допомагає по дому, миє підлогу, ремонт сам зробив, готує їсти, речі пере

Із чоловіком загалом живемо майже 11 років. Після знайомства спочатку були друзями, потім почали зустрічатись і жити разом.

Я переважно працювала і він теж. Приходили додому втомлені, але він завжди не проти пропустити літр пива чи пляшечку.

Я спочатку перший рік не звертала уваги, потім почала страшно злитися. Завагітніла, довелося робити переривання, на той момент мені було 21 рік. І він не хотів, і я не хотіла. Молода була ще.

Їздив на процедуру зі мною і там же напився, доки чекав на мене. Вийшла я до нього, а він не тверезий! Почувалася я не дуже.

Поїхали додому. Зайшли в магазин, слово за слово зчепилися там із ним, я почала розвертатися і він мене виштовхнув із магазину, ображав. Було дуже соромно, всі дивилися на нас.

Через рік я знову завагітніла. Знову переривання. Поїхала зі мною подруга. Усе зробили. Сказали за тиждень приїхати на огляд. Встановили спіраль п’ять років.

Зібралася я їхати на огляд після нічної зміни, так він мені істерику закотив, нібито я їду до коханця (про другу вагітність він сумнівався) хоча приводу не було. Так я з’їздила на огляд і привезла довідку, щоб йому показати.

Прожили ми з ним років шість на орендованій квартирі. Було те саме. Починаючи з п’ятниці до понеділка у нього гулянки.

Рази три піднімав руку на мене, один раз прямо побив жорстко. Він дуже запальний. Якщо йому щось не так десь сказали, може навіть образити. Вийшла з роботи не зателефонувала чи не взяла слухавку — скандал. Пив, щоб ви розуміли, до упаду.

Я працювала в основному без вихідних, він 5/2 і відпочивав усі свята та двічі на рік у відпустку.

Я брала раз на рік відпустку і їздила до батьків на два тижні і бігом знову на цілий рік на роботу. Зарплата моя більша, ніж у нього, так було з першого дня нашого знайомства.

Ось якось він не намагався, до того ж є дитина, якій платить аліменти. Ми дитину і до себе брали на літні канікули та тричі возили її південь, купували подарунки. Його мамі постійні подарунки, потім, як завжди, висловить свою думку, що їй не сподобалося. Але хочу сказати мати у нього хороша.

У 2017 році ми взяли квартиру в кредит, оформили на мене. При угоді виявилося, що він теж хоче свою частку, тому оформили 50/50.

Він мені клявся, божився, що пити не буде, буде працювати більше, але це були лише його слова. У результаті він почав пити ще більше. Приходжу з роботи, він знову не тверезий, п’ятниця ж, приходжу в нього синець і так далі. Плакала, а толку? І зараз постійно сіпана, але вже плакати сил нема.

Щоправда, останній рік він став більше працювати, але знову як розпочалися новорічні свята, знову перестав намагатися. Сходити кудись із ним у гості соромно, сильно напивається, потім ганьбити, дивитися на нього неприємно.

Вихідні я на роботі беру, щоб чисто сходити в поліклініку, є захворювання з дитинства (обмежені можливості).

Нічого не можу сказати, він допомагає по дому, миє підлогу, ремонт сам зробив, готує їсти, речі пере. Якщо треба і в поліклініку сходить, якийсь папірець забрати.

Намагалася кілька разів йти, але щось зупиняє. Та й іти нікуди. Тільки орендовану кімнату собі можу дозволити. Дітей у нас нема. Я не хочу, і він не хоче (я сирота, мабуть це в мізках).

Може, я й хотіла б, якби він підтримав. Подарунки може подарувати, якщо я лише попрошу. Я завжди намагаюся і йому дарувати і дитині, мамі. Дитина дуже розпещена, якщо подарунки, то тільки дорогі.

Мені 32 роки, і я не знаю, як жити далі. Що мені робити? Кодуватись він не хоче. Я втомилася, працюю як проклята. Немає жодної підтримки. Я досі дивуюсь, як у мене сил вистачає займатися роботою та здоров’ям.

You cannot copy content of this page