Обережно відчинивши двері, я увійшла у порожній будинок. У величезній кухні стояв гарний круглий стіл із вазою, повною квітів…

На свій 18-надцятий день народження я отримала подарунок, про який й мріяти не могла. Тепер я стала повнолітньою і переді мною відкривався новий світ. Світ, повний можливостей та нових надій.

Я якраз збиралася задути свічки на своєму величезному торті, який моя мама спекла власними руками. Це був мій улюблений торт. І от хтось подзвонив у двері. Мама з татом переглянулися здивовано. На гостей ми не чекали.

За дверима стояв нетерплячий кур’єр. Той представився, сказавши, що він від нотаріуса і передав великий конверт. Лист був адресований мені. У ньому йшлося про те, що я отримала спадщину.

На жаль, ім’я жінки, яка залишила його, було мені невідоме. Я спантеличено подивилася на батька, але той сказав, що теж не знає цю жінку. Однак у його очах промайнуло щось невизначене, та й виглядав він досить нервово.

Незважаючи на те, що батьки були проти, я наступного дня пішла до нотаріуса за вказаною на конверті адресою. Той тепло привітав її і сказав, що моя бабуся залишила мені величезний заміський будинок.

Юрист урочисто вручив мені ключі та назвав адресу. Усі документи вже були зібрані у товстій теці. Я не хотіла відкладати і одразу викликала таксі. Назвавши водієві адресу, я шалено хвилювалася.

Батьки ніколи не розповідали мені про бабусю, тому я навіть не здогадувалася про її існування. Отже, вони навіщось приховали це від мене. Будинок був чудовий. Не новий, але міцний та великий на перший погляд.

Обережно відчинивши двері, я увійшла у порожній будинок. У величезній кухні стояв гарний круглий стіл із вазою, повною квітів. Дивно, адже за документами бабусі не стало ще півроку тому.

Оберемок квітів трохи прикривав конверт. У ньому виявився лист від бабусі. Я обережно його відкрила та прочитала те, що там було написано. Виявилося, дуже давно мої батьки посварилися з нею.

Річ у тім, що вони не мої біологічні батьки. Бабуся віддала мене на виховання, бо сама не могла мене забезпечити. Та з часом їй заборонили відвідувати мене, що й стало причиною конфлікту.

Мені було ніяково, але батьків я не засуджувала. Все ж таки вони мене виростили. Але з того часу пройшло вже майже 10 років. Я досі живу в будинку бабусі. Зробила тут гарний ремонт. Компанію мені склав мій коханий та моя маленька копія.

You cannot copy content of this page