Хоч ми і живемо в сучасному світі, буває як за часів кріпосного права – потрапила до двору якась селянка, дивись, на її пансіон все село живе. Так і з Ларисою трапилося.
Сім’я невелика: мама, сестра старша та вона жили так собі, хто так перебивався. Пощастило чи або з якоїсь іншої причини, але зустрівся Ларисі хороший пробивний хлопець.
Так вийшло, що Ларисі довелося вигадувати всяке, щоб допомагати своїй сім’ї. Діма заробляв багато, проте не заохочував допомогу мамі і сестрі.
Обидві здорові та освічені жінки, але живуть на одну мамину пенсію, старша не поспішає працювати. То вона на випробувальному терміні місяць-другий, то в центрі зайнятості, а то і просто вдома, на дивані.
Діма якось відразу в усьому розібрався – раз допомогли, інший – і вистачить! Треба б і самим про себе подумати.
Але Лариса думала інакше. Рідня все ж. Близько любимі люди. А тому, щоб чоловіка не засмучувати, зважувалася на різні хитрощі: завищувала ціни на продукти, збільшувала загальні витрати, речі купувала в двох примірниках.
Діма ніколи не перевіряв її витрати, довіряв, хоча якийсь лукавий вогник блищав в його очах. Здавалося, він про все знає, але мовчить, так як Ларису засмучувати не хоче.
І все б нічого, але апетити мами і сестри стали зростати. Вони стали вимагати більше грошей. Саме вимагати. Лариса пішла на ризикований крок – сказала Дімі, що найняла хатню робітницю.
Той заперечувати особливо не став, але виявив бажання з нею познайомитися. Просити подруг Лариса не наважилася, адже чоловік всіх їх знає.
Тоді зателефонувала сестрі і попросила її надіслати когось, хто міг би підіграти. А та відмовила роздратовано, наче Лариса їй щось винна. Після розмови вона взагалі задумалася над тим, навіщо вона все це робить?
Їй згадалося, як сприймався її чоловік в небагатій родині – його гігантська зарплата здавалася божим провидінням. До речі, Діма намагався влаштувати і маму, і сестру на роботу, підшуковував їм вакансії. Але ні одна, ні друга на співбесіду не прийшли.
І що тепер? Лариса повинна вигадувати, як їм допомогти. Ось домробітницю придумала і вкалує замість неї.
У якийсь момент розмови вона сказала сестрі, що якщо та не візьметься і когось не знайде, то як би шиш вам, а не гроші. Діма подібне терпіти не стане. У відповідь отримала:
«Хороша сестра, грошима докоряє, молодець, влаштувалася! Буде тобі домогосподарка! Стидоба, хоч би посоромилася про гроші говорити! А ще сестра називається! »
Може, ця розмова в результаті і зам’ялася б, якби Лариса не була в положенні. З сестрою вона здзвонилася за півгодини до приходу Діми додому, а коли той повернувся, то застав свою дружину в процесі – первісток попросився на волю. Далі швидка, пологовий будинок, вночі народився хлопчик. А вранці зателефонувала сестра. Повідомити, що якась Світлана скоро прибуде в розпорядження Лариси.
– Даси їй потім на проїзд, щоб було додому доїхати!
– Послухай, я народила. Хлопчик. Сьогодні вночі…
– Ти що, в пологовому будинку зараз?
– Так! У нас хлопчик!
– Почекай, я тут навіщо людей на вуха піднімаю? Нафіга я Свєтку з роботи збила? Давай так: як це закінчиться все, тоді і вирішуватимемо. Бувай!
Збентежена Лариса розплакалася. Ось так – ні привіту, ні поздоровлень. Добила мама, яка по телефону стала придумувати, як можна тепер заощадити на дитині, щоб точно ніяких підозр не було. У розпал цих планів Лариса просто скинула дзвінок і відключила телефон. А коли Діма приїхав її провідати, розповіла все як є.
Важко усвідомлювати, що твоїм близьким на тебе просто плювати. Вони розглядають тебе тільки як золоту жилу, яку без проблем можна використовувати. А що там відбувається у тебе в житті взагалі нецікаво. Діма Ларису заспокоїв і сказав:
«Я бачив це все, чекав, коли ти сама все зрозумієш. Шкода, що так жорстко вийшло, але по-іншому люди не вчаться. Не хвилюйся, тепер ми втрьох і нам буде легше! »
