Ось пишуть всі, моя свекруха така, я моя ще гірша. Жінки, мої подруги, знайомі, навіть колеги, від яких, до речі, я найбільше наслухалася, навперебій розповідають історії про те, як свекрухи їм життя псують.
Я через це навіть заміж боялася йти, чесно. А потім зустріла Михайла. Нормальний чоловік, свекруха мені здалася такою, своєрідною жінкою.
Ми тихесенько розписалися, почали жити. І тут біда. В свекрухи затопили квартиру. Сусіди зверху стояк заміняли, чи матеріали попалися не якісні, чи халатність майстрів, але шпалери, стелі і підлоги треба міняти по всій квартирі.
Текло як з відра, мені відео показували. При всій повазі і співчутті, наслухавшись тих історій, все, думала, мені кришка. Свекруху перевезли з котом до нас на 3 тижні, поки ремонт.
Звісно його можна було б швидше зробити, та ви ж знаєте, у нас все в гроші впирається. Перший день я була на роботі, тому особливо не поспілкувалися, а потім дистанціка чортова.
Наступного дня я пішла на манікюр, дещо купила з продуктів, прийшла додому, перевдяглася, на пошту ще збігала, на підробіток, собаку вигуляти сусідську.
Ну а ввечері прийшла додому. А вдома пахне смаженою рибою. Я її терпіти не можу. А свекруха весь дім просмерділа нею.
Я стерпіла, промовчала, пішла спати, пославшись на головний біль. Наступного дня я працювала, багато, але весь час з кухні долинали звуки як не кастуль, то пралки, то пилососа.
І коли в свекрухи з рук випала моя кружка, вона зойкнула. В цей час я якраз пересилала файл замовнику і натиснула не ту кнопку.
“Твою ж…”. Я крикнула так, що стелі затряслися. Дійсно накипіло. Хоча насправді я і не збиралася такого казати, та хто контролює емоції, коли свекруха б’є твої кружки.
Під враженнями тих же розказів, історій про монстрів свекрух, я чекала грандіозного скандалу. Вийшла на кухню.
Мама Михайла стояла розгублена і перебирала пальцями, трусила руками.
-Доню, ти це, вибач мене дуру стару. -Ганно Леонідівно, навіщо ви її взагалі взяли, що більше кружок в домі немає? -Тань, та я ж того, каву тобі робила, бо ти з вчорашнього дня нічого в роті не тримала. Мені Михайло сказав, що ти рибу не їсиш, вибач, я ж не знала…
“Не знання законів, не звільняє від відповідальності” – хотіла було сказати я, але чомусь промовчала.
-Тань, ти коли звільнишся від термінової роботи, скажи мені, я хочу поговорити з тобою. “І що їй ще треба, буде зараз мені розповідати, що не так, що годую сина не так”- знову промайнуло в мене в голові.
Очікування біди, гірше самої біди, так я подумала в той момент, відклала все і пішла говорити з мамою чоловіка.
-Таню, я знаю що я тут чужа, ти вже вибач, та так сталося, давай спокійно обговоримо. Що ти їсиш, що ні, коли краще тебе не зачіпати, і взагалі, доню, якщо що не так, не терпи, кажи. Май повагу, звісно, але кажи.
Я сиділа з відкритим ротом і розуміла, що історії про свекруху-крокодила, яка кричить, плете інтриги і розлучає людей, то все в голові цих жінок.
В свій час теж їх накрутили, наговорили, от вони і думають, що свекруха це ворог. А при нормальній свекрусі і невістка буде нормальною. Добре що моя виявилася саме такою, зі здоровим глуздом.
