Моя сусідка жила одна і про е знав весь під’їзд. До неї часто навідується її невістка. Син бабусі давно пішов у засвіти, а невістка все ще крутилася поруч зі старенькою. Усі знали, чому вона постійно приходить.
Їй діла до бабки не було, а ось квартиру вона дуже хотіла привласнити. Житло сердечна старенька записала на невістку, вірила їй вона дуже. Та й не було більше нікого у сусідки.
Одного разу я почула за стіною дивні звуки. Судячи з усього, там йшов активний ремонт. Це було дивно, адже я прекрасно знала, що грошей у сусідки ні на які ремонти не було.
А ще вона дуже любила свою квартиру, і все її там влаштовувало. Я кілька днів м’ялася і не могла наважитися, але потім усе ж таки постукала у двері сусідки. Відкрив мені незнайомий чоловік у будівельному комбінезоні.
Насупивши брови, він запитав, хто я така і чого мені треба. Я лише встигла сказати, що живу по сусідству, коли робітник покликав господиню. Я вже була готова розпитувати сусідку, чого це вона вирішила робити ремонт.
Однак назустріч мені вийшла не сусідка, а її невістка. Я не церемонилася з нею, коли поруч не було моєї сусідки. Я добре бачила справжню натуру панянки і знала їй ціну. А ціна та була – гріш, та й годі!
Вона ж мені огризнулася та сказала, що бабусю відправила у закритий пансіонат. Начебто голоси вона почала чути, от і забрали нещасну… Вона виштовхала мене з квартири, зачинивши за мною двері.
Я стояла в під’їзді ще хвилин п’ять і не могла усвідомити до кінця сказане. Які ще голоси? Сусідка була найтверезомислячішою старенькою в нашому будинку. Навіть я нерідко могла наплести якихось казок, але не вона.
Я подзвонила у двері іншої нашої сусідки. Та обережно відчинила їх та швидко затягнула мене у квартиру. Від неї я дізналася, що нашу сусідку забрали днів п’ять тому. Перед цим і ця сусідка теж чула голоси.
Вони долинали з вентиляції. Разом ми дійшли висновку, що невістка просто розмістила там якийсь прилад. Можливо, це був телефон, на дзвінок якого встановили дивні звуки.
Сусідка була у від’їзді й приїхала лише того дня, після якого нашу бабцю забрали. Однак, здається, цей шум зводив з розуму стареньку близько тижня. Коли невістка вкотре прийшла, бабуся влаштувала справжню істерику.
Та й зателефонувала знайомим із психлікарні, а ті швидко поставили якийсь діагноз. Аби запроторити швидше бабку в закритий пансіонат. Ми зрозуміли, що потрібно діяти вже зараз і почали обдзвонювати своїх знайомих.
В однієї з подруг виявилися зв’язки в приватній клініці, де працював хороший психіатр. Разом із ним ми поїхали відвідати нашу подругу. Спеціаліст оглянув стареньку і сказав, що з нею все добре. Бачили б ви обличчі невісточки, коли ми привезли нашу бабцю додому…
