– Ось ви які, так?! Стільки років ми з вами дружимо і допомагаємо, а ви нам таку підлянку влаштували! – жінка почала кричати на подругу, навіть не привітавшись

– Славко, тобі Олег говорив, що вони з дружиною хочуть купити нову машину? – запитала Наталя.

– Угу, – кивнув В’ячеслав, – говорив. А що?

– Хотіла дізнатися, що ти думаєш із цього приводу. Може, нам теж оновити свій автомобіль?

– Навіщо? Це ж марна трата грошей. І Олегу я те саме сказав. На нову машину кредит беруть тільки дурні й фінансово неграмотні люди…

– Ну, я б не сказала, що Стародуби дурні. Усе-таки неспроста їх на заводі підвищили, – Наталя була б рада погодитися з чоловіком, але вона прекрасно знала, що їхні друзі непогано міркували.

– Ха! – усміхнувся Славко. – Наче ти не знаєш, як на цьому заводі кар’єру будують. Точно тобі кажу: якщо вони візьмуть кредит на нову машину, то в них точно з головою не все гаразд.

– Тобто ти не збираєшся міняти наш автомобіль? – невдоволено запитала жінка.

– Піднакопимо трохи і поміняємо машину на свіжішу, але брати нову я точно не стану. Я ж не дурень, щоб витрачати такі гроші на корито, яке втратить чверть своєї вартості вже за півроку…

– Новеньку однаково хочеться… – Наталя з сумом глянула на чоловіка. Їй була нестерпна сама думка, що її подруга, Олена, дуже скоро хвалитиметься сімейною обновкою.

– Стародуби постійно щось купують. То квартиру поміняли на просторішу, то дачу взяли, а тепер і машину захотіли…

– Подумаєш, досягнення! – Славко невдоволено махнув рукою. – Їм просто гроші дівати нікуди. Адже дітей у них немає, а в нас їх двоє! Мені взагалі здається, що вони цими покупками компенсують відсутність малюків у будинку.

– Так, може, ти й маєш рацію, – Наталя вимушено погодилася з чоловіком.

Зайченки і Стародуби дружили сім’ями майже чотири роки. Вони познайомилися на роботі. Раніше подружні пари працювали на місцевому заводі. Але В’ячеслав і Наталя незабаром покинули підприємство в пошуках перспективи, а Олег і Олена залишилися. Ба більше, вони просунулися кар’єрними сходами.

Незважаючи на звільнення друзів, Стародуби все одно продовжували з ними спілкування. Олег і Олена не були корінними жителями міста, тому інших знайомих і родичів у них тут не було.

Перший час обидві пари дружили щиро і по-доброму. У Наталії та Славка з’явилася перша дитина, і Стародуби були раді цій події. Олена часто приїжджала до подруги і допомагала їй із донькою. Олег теж підтримував В’ячеслава. Чоловік бачив, як другу складно дається роль тата, тому намагався всіляко урізноманітнити його будні.

Поки Олена допомагала Наталії, Олег зі Славою їздили на риболовлю, займалися іншими справами, які відволікали їх від побуту.

Однак теплі стосунки між родинами тривали не дуже довго. Після того як Олега та Олену підвищили на посадах, їхні друзі стали відверто заздрити їм. Славко, який пішов із заводу і влаштувався працювати в якогось підприємця, став шкодувати про свій вчинок.

– Як можна було поставити начальником цеху Олега, а не мене? – нарікав чоловік. – У нього ж ні розуму, ні фантазії! А Олена? Хіба вона така хороша в бухгалтерській справі, що її так швидко підвищили? Але ж на її місці могла бути і ти!

– Щодо Олега не знаю, але ось Олена точно цього не заслужила! – заздрість з’їдала і Наталю. Раніше вона теж працювала у фінансовому відділі й уявити собі не могла, що її подруга стане головним бухгалтером.

Після цієї події Зайченки стали постійно злитися на Стародубів. Коли Наталя і Славко дізнавалися про майбутні покупки друзів, то відразу ж намагалися відмовити їх. Їм було страшенно прикро, що вони не можуть собі дозволити такі ж витрати.

Олена та Олег помічали зміни у стосунках із Зайченковими, але намагалися не загострювати на цьому увагу. Подружжя, як і раніше, допомагало друзям. Коли у тих з’явилася друга дитина, вони подарували їм дорогий візок, ліжечко та інші дитячі речі. Зрозуміло, В’ячеслав і Наталя цього не оцінили. Вони вирішили, що таких подачок не потребують, і наступного разу просто відмовлялися від подарунків.

Коли Стародуби вирішили купити собі новий позашляховик, моральний стан Зайченків став ще більш пригніченим. Їхній дворічний син і чотирирічна дочка постійно хворіли. Усі гроші вони витрачали на ліки, лікарів і лікарні. Подружжя не могло дозволити собі не те, що нову машину, у них навіть не було можливості придбати вживаний транспорт.

Стародуби прекрасно знали про скрутне матеріальне становище Зайченкових. Вони намагалися їм допомагати, пропонуючи гроші, але ті гордо відмовлялися. У підсумку Олена та Олег вирішили просто розбавляти нудне життя друзів, запрошуючи їх у гості. Так вони вчинили і після купівлі позашляховика.

– Славко, приїжджайте до нас у вихідні на дачу. Ми з Оленою хочемо відсвяткувати свою покупку. Зробимо шашлики, посидимо, поспілкуємося, – Олег знав, що друг відмовлятиметься від цієї ідеї, тому спочатку був налаштований рішуче.

– Не знаю. У нас із Наталею були інші плани. Хотіли в торговий центр з’їздити. Потрібно купити дітям речі, – В’ячеслав відверто брехав. Ні в які магазини вони не збиралися. А до Стародубів він не хотів їхати тому, що в нього не було грошей на купівлю всяких гостинців. Та й дивитися на нову машину друзів було сумно.

Олег же продовжив наполягати:

– Приїжджайте разом із дітьми. Купувати нічого не треба. У нас два холодильники на дачі, і обидва вщерть забиті.

– Добре, подивимося, – видавив Славко. З одного боку, поїсти смачного шашлику, випити й відволіктися від справ на дачі в друзів було дуже спокусливо, але з іншого… Жаба душила Славу. У підсумку перемогло бажання відпочинку.

Поклавши слухавку, В’ячеслав сказав дружині, щоб та нічого не планувала на суботу, адже вони їдуть до друзів на дачу. Наталя була не проти цієї міні-подорожі. Постійні хвороби дітей її так вимотали, що вона теж мріяла скоріше вибратися з дому.

Коли Зайченки приїхали до Стародубів разом із дітьми, вони думали, що відпочинуть і розслабляться. Але ні того, ні іншого не сталося. Весь день Олена та Олег говорили про свою машину: яка вона була надійна, містка й економічна. Від цих розповідей у В’ячеслава буквально кров закипала. Нарешті, він не витримав і вирішив сам змінити обридлу тему:

– Піду, погуляю у дворі з дітьми. Приїхали на дачу, а все вдома сидимо.

– Згоден! – Олег тут же підтримав друга. – Тоді і я піду. Заразом дрова розпалю в мангалі. Зроблю шашлики, а потім усі разом обідати будемо.

Поки В’ячеслав розважався з дітьми, а Олег смажив м’ясо на вугіллі, жінки готували салати на кухні. Про нову машину Олена більше нічого не розповідала подрузі. Вона почала цікавитися здоров’ям її сина і дочки:

– Як дітки? Перестали часто хворіти? Напевно, ти вже втомилася з цими болячками?

– Так, є трохи, – Наталя посміхнулася і хитро глянула на подругу. – Ось будуть свої і зрозумієш, як це.

– Угу, – Олені був неприємний коментар Наталі. Та прекрасно знала, що у Стародубів були проблеми із цим, і цю тему вони сприймали дуже гостро. Жінка хотіла відповісти подрузі, але не встигла. Додому зайшов Олег, тримаючи в руках цілий тазик із соковитим смаженим м’ясом.

– А ось і шашлик під’їхав! – усміхаючись, вигукнув чоловік. – Будемо обідати?

– Давайте. Піду, покличу Славу і дітлахів, – тільки-но Наталя встала з-за столу і попрямувала в бік виходу, як у дверях з’явився блідий чоловік жінки. – Що з тобою?

– Ем… там… трапилася одна неприємність… – запинаючись, видав Славко. Поводився він дуже дивно. Чоловік винувато дивився на друга і ніби не міг підібрати слів, щоб описати свої емоції.

– Що сталося? – Олег уперше бачив такого стурбованого В’ячеслава.

– Я відволікся буквально на хвилину… – став виправдовуватися чоловік, – а потім обертаюся і бачу, як син дряпає вашу машину каменем…

– Що?! – синхронно вигукнули Стародуби. Вони одразу ж покинули всі справи на кухні й вибігли у двір, де стояв їхній новенький транспорт. Усі двері темного позашляховика були прикрашені світлими смугами. Побачивши цю картину, Олег схопився за серце.

– Як так вийшло?! – крикнув чоловік і глянув на друга.

– Вибач, що не встежив за дитиною. Йому ж усього лише два роки. Він побачив, як сестра малює крейдою на дорозі, і вирішив зробити те саме, тільки з каменем на машині…

– От же невезуха! – Олег майже плакав, але не став нічого пред’являти другу. Разом з Оленою вони стали ходити навколо автомобіля і прикидати, скільки буде коштувати, щоб позбутися всіх цих подряпин.

У підсумку весело відпочити на дачі ні в Зайченків, ні в Стародубів не вийшло. Обидві сім’ї мовчки пообідали, а потім відразу ж розпрощалися.

Приїхавши додому, Наталя не стала обговорювати неприємний випадок із чоловіком. Вона знала, що друзі не стануть пред’являти їм фінансові претензії, адже взяти з них було нічого. А лаяти чоловіка і тим більше дворічного сина було безглуздо. Ця неприємність уже трапилася, і назад нічого не повернути.

Наступного дня Зайченки, нічого не підозрюючи, займалися справами. Але їхнє нудне життя різко змінилося, коли Наталі зателефонувала Олена.

– Ось ви які, так?! Стільки років ми з вами дружимо і допомагаємо, а ви нам таку підлянку влаштували! – жінка почала кричати на подругу, навіть не привітавшись. Це було нетипово для Олени.

– Ти про що? – Наталя зрозуміла, що справа стосувалася машини, але вчора сім’ї розпрощалися нормально, тож жінка дивувалася, чому Олена кричала.

– А то ти не знаєш, про що я! – злобно видала жінка. – Зізнавайся, це ти напоумила Славу так вчинити з нами?!

– Олено, він же не спеціально. Просто наш син ще маленький… Так уже вийшло…

– Або ти мені намагаєшся голову заморочити, або В’ячеслав тебе обманює! Поклич його, і постав телефон на гучний зв’язок.

– Добре, – зі здивуванням відповіла Наталя. Вона підійшла до чоловіка і зробила так, як просила подруга.

Славко спочатку теж не особливо розумів, у чому полягали претензії з боку Стародубів. Учора вони вибачилися за сина. Але коли Олена почала говорити, обличчя чоловіка відразу змінилося. Він почервонів і буквально впав у ступор.

– Ви не знали, але в нас на дачі висить камера, – видала жінка. – Після вашого відходу ми переглянули відео, де нібито ваш син дряпає нашу машину. Але, як виявилося, це зробила зовсім не дитина, а Славко! Ми це просто так не залишимо! Ви заплатите за цю капость! – сказавши це, Олена кинула слухавку. Вона була налаштована серйозно і не хотіла слухати дурні виправдання .Дізнавшись, що це чоловік подряпав машину друзів, Наталя була в шоці.

– Ти при своєму розумі?! – стала кричати жінка на Славу. – Вони ж нам зараз такий рахунок пред’являть, що ми з ними в житті не розрахуємося!

– Я… я… не знаю, що на мене тоді найшло… – став виправдовуватися чоловік. – Мені так набридло їхнє хвастощі, що я не витримав і вирішив зіпсувати їхню машину… Вони, багаті, тільки про себе й думають!

– Називав їх дурнями, а сам хто?! – Наталя гірко заплакала. Чоловік намагався заспокоїти дружину, але та його відштовхнула. Хоч жінка теж була заздрісною, але такої підлості від чоловіка навіть вона не очікувала.

Ця ситуація з автомобілем поклала кінець багаторічній дружбі між родинами.

Спочатку Олена хотіла написати заяву в поліцію і змусити Славу виплачувати їм гроші за зіпсовану машину. Однак Олег переконав дружину цього не робити. Чоловік знав, що сім’я його друга і так бідує, і їхні фінансові претензії можуть ще більше погіршити їхнє становище. На щастя, страховка покрила витрати на ремонт.

Зайченки ж відтоді здригалися від кожного дзвінка. Але на їхнє щастя, повістку до суду вони так і не отримали.

Зрозумівши, що друзі пожаліли їх, Наталя і Славко трохи розслабилися. Вони назавжди перестали спілкуватися з Стародубами. Через деякий час вони навіть помітили, що стали жити спокійніше.

Більше в них не було багатих друзів, яким вони заздрили, а отже, ця вада не могла й далі діяти на них згубно.Щоправда, карма все ж наздогнала Славу.

Коли він нарешті накопичив на новий автомобіль, хтось із сусідів подряпав його в перший же день на стоянці. На жаль, камер у дворі не було, а страховку Славко не оформив через жадібність. Довелося їздити на новому, але вже зіпсованому авто, згадуючи друзів… Ось такий ось бумеранг.

You cannot copy content of this page