Моя свекруха вважає, що ми поквапилися розписатися. Вона все ще думає, що я не гідна бути дружиною її хлопчика. Річ у тім, що я з села, а з чоловіком познайомилася, коли переїхала в місто вчитися.
Я не знаю, що таке розкіш, але й ніколи не претендувала на його квартиру, яку свекруха переписала на сина кілька років тому. Чоловік вирішив, що впорається сам.
Ми вирішили поки пожити на орендованій квартирі, а мамину нерухомість чоловік запропонував здавати в оренду. Так і зробили. Тільки свекруха все одно підозрює мене в якихось махінаціях.
Мовляв, сина її я не люблю і тільки через житло прив’язалася. Коханий – хороша і терпляча людина, але навіть він не згоден зі своєю мамою. Коли свекруха приходить нас життя повчити і зачіпає тему квартири, то щиро вірить, що мені від чоловіка тільки міська прописка потрібна.
Одружилися ми всупереч її волі, а коли в нас з’явилася донька і постало питання прописки, свекруха тільки примовляла, що онучка в неї все відбере. Звісно, вона дитину не прописала ні в себе у квартирі, ні у квартирі чоловіка.
Я особливо не засмутилася, це було очевидно. Мій чоловік їй нічого не міг відповісти, не хотів псувати стосунки з мамою і зі мною не хотів сваритися. А я, виходить, без підтримки була.
Коли прийшов час приватизації, свекруха переписала квартиру на свою молодшу доньку, а сину нічого не дісталося. Добре, що він виріс якимось чином самостійним чоловіком і може зараз подбати про себе та про нас.
Ми ось-ось купимо власну квартиру, бо довго збирали на неї спільними зусиллями. А зараз молодша сестра чоловіка зустріла своє кохання. Виявилося, що її хлопець теж із села, і вони нещодавно одружилися.
Сестра чоловіка не стала слухати маму і, оскільки квартира була оформлена на неї, то вона прописала там свого чоловіка. На той час свекруха жила з дочкою і здавала квартиру сина.
Оскільки свекруха не хоче втрачати пасивний дохід, то тулиться у двокімнатній квартирі з донькою і зятем, а сама все частіше й частіше приходить до нас. Наче за останній рік вона мене полюбила.
Приходить, значить, щосуботи і розповідає, як її зять господарює в її ж квартирі, а ми допомогти нічим не можемо. Частково вона сама винна в тому, як зараз живе. Їй залишається тільки скаржитися і періодично нас життя вчити.
