Якби я точно не знала, що ти їздив до Звягеля, то подумала б, що ти мені зраджуєш! Ну, так: з якоюсь Анною чи Яною — ти ж у мене красень
П’ятдесятирічна Алла Петрівна пішла від чоловіка — у них з Михайлом була різниця у
— Мені тепер у тобі все подобається. Мені потрібна прибиральниця… і кухарка, і дружина, і мати моїх дітей
Ольга Іванівна була в гарному настрої, вона чекала на сина. Він мешкав зовсім поруч,
— Мама мені розповіла, що ви їй наговорили. Діти, ви що, зовсім? Так не можна. Не лізьте туди, де не розумієте. Мама стала щасливою — і це головне. Вам що, шкода
Зінаїда Петрівна все життя була «та сама». Та сама, у якої котлети пахнуть на
— Чоловік цілими днями працює, а ти сидиш вдома ще й скаржишся, — заявила свекруха невістці, яка перебуває у декреті
— Чоловік цілими днями працює, а ти сидиш вдома ще й скаржишся, — заявила
— Я для тебе все зробила, ночами не спала, виховувала, а де ти зараз? З людьми, які й пальцем не поворухнули, щоб щось для нас зробити
— Мамо, що це за лист ти весь час ховаєш? — Так, це з
Невже таке буває — чужа людина, а така тепла, рідна, зрозуміла. І хоче жити так само, як і я
Любов Василівна проплакала весь вечір. Сьогодні вона виставила на продаж улюблену дачу. Ніколи не
Віталік більше не називав дядька Володю «татом» вголос. Лише про себе. Він пристосовувався до цього слова. Дорослі, як і раніше, не квапили його
– Підемо прогулятися? — запропонував чоловік хлопчику. Хлопчику не хотілося гуляти. Особливо з цим
— Якщо це згадав — значить, і решта спливе, — вирішив Борис. — Будемо шукати. А поки що попрацюєш у мене. Гріх втрачати такого фахівця
– Антон, вставай, треба звідси йти. – Чому? Живемо собі, ніхто не чіпає. Краще
Лише з роками його все частіше почала гризти совість: може, не варто було діяти так радикально? Адже він же кохав Інну! І того, хто тоді був у неї в животі, теж би полюбив
У неї були бездонні зелені очі: ні у кого — ні до цього, ні
Ми з бабусею невічні. Дім тобі дістанеться у спадок. Тож потихеньку звикай вести господарство. Мені вже за шістдесят. Через десять років усе ляже на твої плечі
У дворі пролунав радісний гавкіт Вулкана. Анна витерла руки й вибігла у двір: —

You cannot copy content of this page