– Я більше не хочу терпіти твої витівки, – тихо сказала вона. – Я все для себе вирішила
Сьогодні вранці Надія подивилася в дзеркало і раптом відчула, що в ній прокинулася надзвичайна
– Допоміг? Я просила тебе перевезти маму в Київ, але що ти сказав? Що немає грошей. Що я від тебе “вічно щось вимагаю”. Та ти збожеволів на грошах! У них щастя, чи що
Олеся і Володимир познайомилися в одному з дорогих столичних ресторанів. Він був успішним підприємцем,
Ну, ми гості, а ви господарі. Придумайте щось. Можете до друзів піти чи у сусідів переночувати…
— Гришо, ну ось куди ти так мчиш, скажи мені? Ми ж не на
– Ти хіба не впізнаєш? – усміхнулася трохи нервово Олександра. – Це ж Христина, твоя донька, яку ти кинув десять років тому разом із її матір’ю
– Миколо, сьогодні вранці, коли ти поїхав на роботу, до нас приходила якась дівчинка
Не збираюся я їхати. Ось і все! Житиму тепер у вас. І це не обговорюється…
– Ти? Звідки? – щиро здивувалася Віра, відчинивши хвіртку. Вони з чоловіком уже збиралися
– Усе, досить! – Марина різко скинула окуляри і, стиснувши кулаки, подивилася на чоловіка. – Ми їдемо додому. Це не відпустка, це кошмар
– Катю, ти взагалі при своєму розумі? – голос Марини злетів, ніби натягнута струна.
Я йшов у магазин і раптом зрозумів, що я так більше не можу. Я поїхав на вокзал, купив квиток на автобус і поїхав…
Марина смажила рибні котлети, коли у двері постукали. Вона пішла відчиняти. Думала, що діти
Ці слова вдарили Марину, як грім серед ясного неба. Вона не знайшла, що відповісти…
Марина відчувала, що щось не так, але не могла зрозуміти, що саме. Останнім часом
– Я говорив їй, що рано чи пізно ти дізнаєшся. Але вона боялася, що з тобою знову почнеться
Я не пам’ятаю свого раннього дитинства. Перші мої спогади пов’язані з тим роком, який
– Знаєш, – шепнула Марина подрузі, – але ж ти все-таки стала тією, ким хотів бачити тебе батько
– Ти бачила, на чому вона сьогодні приїхала? Кажуть, татко на день народження подарував.

You cannot copy content of this page