– О, вибач, люба, – якось нещиро вимовив він. – Я навіть і не думав про це. Та й зараз не час. Я весь у роботі, яке весілля
Карина зустрічалася з Ярославом уже п’ять років. І добре б вони почали свої стосунки,
Знаєш, як би я тебе не кохав, але це вже переходить усі межі. Напевно, тобі буде краще повернутися до тих людей, чия думка для тебе дійсно важлива, а я якось з усім цим впораюся
Вона була для нього всім, йому здавалося, що жінки кращої знайти вже не вдасться,
Повір, ми можемо все. Але також у нас є вибір, як нам жити. І те, що ти не захотіла миритися зі зрадою – правильний вибір
“Ох, як важко”, – подумала Марина, але тут же посміхнулася, погладивши себе по животу.
– Ну що мені тепер робити? Зникнути? Як скажеш, так і буде, – закінчив він свою промову. – Ти мені мстиш за Наталю
Вадим довго сидів, дивлячись на телефон. Він і так довго відкладав. Нарешті, зробивши глибокий
– Експеримент я задумав, Тоню… – прошепотів чоловік. – Експеримент, який, схоже, одразу був приречений на невдачу
Все почалося з того, що Степан вирішив більше нікому не брехати. Просто подумалося йому
Як сім’я, – подумала Тамара. – Може, й справді, стати нею заради Макара? Що ж робити, якщо так сталося? Якщо Євген забере в мене Макара, що буде зі мною
– Бабусю, я не хочу кашу, – Макар тихенько став відсувати від себе тарілку,
– Я вирішила, що прийняла твій роман близько до серця, і готова залишитися, якщо ти доведеш, що твоя інтрижка з Ольгою нічого не варта
– Думаю, Олексій мені зраджує, – зізналася Ірина найкращій подрузі. Ольга замахала руками: –
– А як же наше кохання, Ганно? – догравав свою партію до кінця її наречений, що не відбувся
– Ти відвела в мене чоловіка! – сестра накинулася на Ганну зі звинуваченнями. –
– Тепер я розумію, у кого в тебе такий характер, Андрію. Судячи з усього, ти дуже на маму схожий. Треба ж бути такими впертими людьми
Дитсадівська група виходила на прогулянку струнким рядком, як їх виставила вихователька. Дітлахи йшли з
– Усе-таки, справжні у мене подруги. З такими можна і в вогонь, і в воду! – гордо видала свекруха
– Євгенію, ти все завантажив? А де моя сумочка жовта? Там же всі наші

You cannot copy content of this page