Багато жінок мене зрозуміють. Точніше ситуацію, в якій я опинилася. До першої дитини я могла дати фору будь-якій красуні, хоч і не усвідомлювала цього. Потім вона зустріла свого чоловіка, і все на цьому світі стало неважливо. Адже він поруч із мною.
Шлюб здавався безхмарним рівно рік. Тоді я вже чекала на дитину і стрімко втрачала колишню форму. Чоловікові це не сподобалося. І він не приховував свого ставлення до моєї повноти. Він свято вірив, що за зовнішній вигляд до та після появи дитини несе відповідальність лише жінка.
Він звинуватив мене у тому, що моя вага не пішла і за півроку, заявивши, що я забагато їм. Хоча і моя мама, і моя бабуся геть не були худенькі. Однак це не захистило мене від нападів родичів. Що мама, що тітка та бабуся. Усі як один твердили, що чоловік від мене піде, бо я набрала лишні кіло.
Я почувала себе винною. Я вже не могла дивитися на себе без огиди. Цей живіт, розпатлане волосся і занедбаний вигляд. Справді, як він поруч із мною знаходиться? Невдовзі я дізналася, що чоловік має іншу жінку. Виявилося, що він з нею почав зустрічатися, ще коли я на дитину чекала.
Першою думкою було подати на розлучення. Однак у справу втрутилася моя мати. Оскільки, на її думку, у зрадах чоловіка була винна саме я, те й змінювати своє ставлення повинна я. Гнів треба змінити на ласку та турботу. Тоді, мовляв, і перестане гуляти. Я на свою голову послухала матір.
Рік пройшов у спробах огорнути чоловіка любов’ю та турботою. Здавалося, це навіть спрацювало, і я вже чекала на другу дитину. Друга вагітність призвела до покупки речей ще більшого розміру. Мені здавалося, що далі нікуди. А, виявляється, є куди, і це приводило мене у відчай.
Ні від чоловіка, ні від рідних не було жодної підтримки. Тільки звинувачення та нарікання. Але я вже нічого не могла вдіяти. Мене ніби паралізувало, і єдине, що я могла робити, це заїдати свої переживання. Я майже не здивувалася, коли чоловік заявив, що в нього вже давно є інша.
Згодом він з нею одружився, але продовжив допомагати дітям фінансово. Коли він пішов, мені спочатку стало сумно до неможливості, але потім прийшло почуття полегшення. Я раптом зрозуміла, що сама була б не проти піти на фітнес і взяла абонемент у спортзал, ходила у вільні години.
Звичайно, було непросто і спершу соромно. Але з кожним заняттям до мене приходило все більше впевненості у собі. Я не така й велика. Та й у принципі дуже нічого. Відтепер, дивлячись на себе в дзеркало, я не відчувала колишнього поганого почуття. За півроку я зійшлася з чоловіком.
Ми випадково зіткнулися кошиками у торговому центрі. З того часу ми розпочали регулярне спілкування. Цей чоловік виявився колишнім чоловіком нової дружини мого колишнього. Об’єднані загальним сумним досвідом нам було про що поговорити. І ці розмови переросли у стосунки.
На той час, як моє нове кохання зробило мені пропозицію, мене було не впізнати. Я не тільки повернула колишню форму, а й, здавалося, випромінювала особливе світло. Адже я не тільки почувала себе впевнено та привабливо. Я почувала себе коханою та бажаною, що набагато важливіше.
У результаті мій колишній через рік розлучився з новою дружиною і відверто шкодував, що пішов від мене. Він продовжував виплачувати аліменти, але жив сам. Я одружилася, а діти прийняли мого нового чоловіка, як рідного. Про краще життя я й мріяти не могла.
