На сайті знайомств профіль Юлі був найяскравішим і шаленим. Що не фото, то якісь пафосні сюжети: нічні клуби, модні виставки, ресторани з панорамним виглядом, катання на кабріолетах, шампанське на заході сонця, полуниця в шоколаді.
Жіноча половина сайту хотіла бути як Юля — багатою поганню, що зарвалася, з комплексом богині, а інша частина сайту – чоловіча – вважала дівчину недоступною кам’яною висотою — жадібною і бездушною. Мажорку оцінювали, її обговорювали, та ніхто їй не писав.
Чоловіки шукали когось простіше. Юля нагадувала їм про власні невдачі, неправильний вибір професії та пересічних родоводів. Кожен із них знав, що така, як Юля, навіть не чхне у бік простого мебляра, наладчика чи машиніста асфальтоукладача. Але саме такому й відповіла цього вечора дівчина.
«Пафосна вискочка та утриманка», — написав у серцях Данило під новою фотографією Юлі. Чоловік вирішив від імені всіх скривджених одинаків скирнути цей мажорний наріст на сайті знайомств. Профіль Данила нагадував занедбаний завод: багато років справляв лише враження розрухи.
Фотографію він взяв ту ж, що роздрукував на робочу перепустку, у графі «Про себе» написав: «Холостий, освіта середня спеціальна, козеріг» і навіщось доклав свіжі результати аналізу крові. У хобі вказав: «Їжа та сон». З такою анкетою йому часто писали із пропозицією тягнути газопровід.
Дівчата ж ніколи не виявляли інтересу, але не сьогодні. “Чому ви так вирішили?” – запитала у відповідь Юля. «Бо ти ніколи не підеш на побачення зі звичайним роботягою. Тебе треба, щоб із ложки годували фуа-грою, а сама в житті палець об палець не вдарила», – не заспокоювався хлопець.
Йому хотілося якоїсь справедливості, хотілося довести, що пафос не головне і перед ним чергова пустушка без мізків та самоповаги. Та тут дівчина запросила його на побачення. До такого він не був готовий і на мить розгубився.
Але швидко знайшов, що сказати: «У мене є набагато важливіші витрати, ніж вигулювати мажорок!» Він поставив знак оклику і відчув, як його переповнює гідність. Дівчина не здавалася і запропонувала його вигуляти, звісно ж, її коштом.
Його заганяли в кут, висміювали, хльостали його ж зброєю. “Не переживайте, сміливості вистачить!” — пішов він ва-банк, хоч і знав, що з цього нічого доброго не вийде. З іншого боку, він може втекти у будь-який момент та видалити анкету із сайту.
Зрештою, що він втрачає, окрім кількох годин зі свого похмурого графіка? Зустрітися домовилися наступного вечора. На побачення Данило прийшов у своєму єдиному костюмі, який залишився ще з випускного і на який з жалю не зазіхнула моль; із запахом кулькового дезодоранту на всьому тілі, чистою головою та парою тисяч у гаманці.
За ніч чоловік охолонув і втратив весь свій бойовий запал. Повернулися невпевненість і збентеження, хотілося все кинути і бігти додому до серіалів і макаронів з тушонкою, але тут з-за дерев виплило те, чого він ніяк не очікував побачити: та сама Юля з сайту знайомств за кермом кабріолету.
Так, це був справжнісінький кабріолет, що зовсім не здивувало Данило. Здивувало його те, що машина була марки Іж 1995 випуску і в кабріолет її перетворили явно не на заводі, а десь у гаражному кооперативі. З хрипких колонок звучала музика, на задньому сидінні лежали сумки і виділявся пишний і яскравий віник іван-чаю.
Дівчина вручила букет Данилу, який і без того був шокований. Юля вийшла з машини, і Данило роздивився милу круглолицю дівчину навколоспортивної зовнішності, одягнену в простий, але витончений саморобний сарафан. При правильному ракурсі та хорошій камері могли б вийти хороші модельні фото.
Данило нічого не розумів. Перед ним була та сама дівчина, що й на фото, але це була зовсім інша людина, а не та, яку він представляв у своїй голові. Практичні подарунки, машина, сарафан… Десь явно була якась каверза, але ось де? Вона галантно відчинила пасажирські двері і запросила його сісти.
Данило не розумів, куди вони їдуть і навіщо. Дівчина з посмішкою заявила, що їдуть вони у ресторан, але на фуа-гра треба спочатку заробити. Викрутивши кермо до упору, вона стартанула з місця. Колеса зойкнули, а вулиця наповнилася запахом паленої гуми.
Дорогою Юля ввела Данила в курс справи. Виявилося, що в сумках замовлення, які потрібно розвести. Данило не встиг навіть відкрити рота, а машина вже зникла в арці між дворами. Він глянув на пакет у своїх руках, потім на домофон і сам не розуміючи навіщо, набрав номер квартири.
Ліфт не працював, і Данилі довелося підніматися на десятий поверх пішки. Дядько, який відкрив двері здивувався, побачивши хлопця в костюмі, але швидко оговтався, забрав замовлення і простяг чайові. Коли він вийшов, кабріолет уже чекав, а водійка махала рукою.
По дорозі Данило намагався завести розмову, а ще вмовити припинити дивне побачення і відвезти його додому, але музика в колонках, ревіння резонатора, що прогорів, і скрип коліс не залишали чоловікові шансів. Знову двір, знову домофон, Юля вручає пакет і просить поквапитися.
Коли всі замовлення були доставленні, Юля приїхала до ресторану, в якому працювала, вона завела свого нового знайомого в середу, всадила за столик і простягнула меню вичавленому як лимон хлопцеві. Данило все ще не міг нічого втямити. Невже ця пафосна дівиця працює кур’єром?
Юля зізналася, що домовилася з директором, що два рази на тиждень виходить на півдня і може замовити будь що з меню, та з посмішкою порекомендувала гребінці. Данило скривився, потім ще раз перегорнув меню і замовив півтора літри води, теплий салат, качину ногу в малиновому соусі, тарілку шашлику, фруктову нарізку та сьомгу.
Обирав чоловік за принципом «чим дорожче, тим краще». Їли мовчки. Аж надто сильно розігрався апетит під час поїздок. Після вечері дівчина запропонувала йому поїхати в клуб. Розімлілий Данило лише ліниво кивнув. Юля привезла його до такого пафосного району, що навіть голуби тут гадили якось вишукано.
На вході в клуб томилася довга черга, але Юля та Данило виявилися надто важливими персонами, і їх запустили всередину через окремі двері. Незабаром хлопець зрозумів чому. Юля провела його прямо за барну стійку, познайомила з барменом та наказала допомагати барменові.
Сама ж пішла на сцену. Виявилося, що вона в цьому клубі підробляла діджеєм. У цей момент ведучий оголосив її вихід. Данило збирався втекти, але не встиг – бармен вручив йому гору чарок і попросив нарізати лимон. Данило здався.
Йому раз у раз підморгували гарні, обвішані золотом дівчата по той бік барної стійки, молоді офіціантки називали його котиком, бо не могли запам’ятати ім’я, а Влад показував, як поєднуються коктейлі. Юля грала дуже посередньо: треки змінювалися дуже різко, її музичний смак бажав кращого.
Втім дівчина вміла запалити натовп, вигукуючи в мікрофон якісь зовсім безглузді гасла, від яких весь зал радісно махав руками, кричав, зривався на танцпол. Данило навіть кілька разів мало не залишив на слайсері свої пальці. Коли дівчина повернулася, то Данило пригостив її напоєм власного виробництва.
Юля ж потягнула його на танцпол, де, сам того не чекаючи, протанцював сорок хвилин. Як оплату за свою роботу Юля забрала пляшечку дорогого шампанського та якісь легкі закуски. Потім вирушили на оглядовий майданчик. Вечірнє місто готувалося до сну.
З вікон будинків долинали звуки мікрохвильових печей, гудіння пральних машинок і чиясь втомлена мова. Данило йшов поруч із найпафоснішою дівчиною сайту знайомств і розмірковував над її словами про людські бажання та підходи до їх виконання. Світогляд його швидко змінювався.
Нарешті вони дісталися якоїсь забудови. Старий семиповерховий будинок реставрувався і був оточений будівельними лісами та захисною сіткою. Підійшовши до будівельних лісів, вона підняла з землі дві жовті каски і, насунувши одну на себе, а другу на Данилу, запропонувала піднятися нагору.
Трохи збожеволівши, Данило ступив на сходи і почав підійматися. Юля пішла за ним і постійно підганяла супутника, погрожуючи стягнути з нього черевики. За кілька хвилин ці двоє вже сиділи на верхньому майданчику будівельних лісів, звідки і справді відкривався захоплюючий вигляд.
Під мерехтливими миріадами зірок на чорному небі дрімало невелике містечко, в якому тисячі самотніх людей соромилися жити повним життям і слідувати мріям. Юля відкрила шампанське, а Данило здивував її, вийнявши з кишені губну гармошку і зігравши якусь дитячу пісеньку.
Вони розійшлися ближче до світанку, поцілувавшись ніяково, як п’ятикласники, а коли Данило добре виспався і ввімкнув телефон, то помітив півсотні повідомлень. То були фотографії, які Юля робила непомітно протягом усього минулого дня.
На фото він побачив зовсім незнайомого себе: такого, що підставляє задоволене обличчя під теплий вітер, коли вони з Юлею розвозили замовлення на її кабріолеті; що вечеряє дорогими стравами та попиває модні коктейлі; танцює серед стильних і веселих багатіїв і їсть сир на тлі зоряного неба.
Якби Данило не знав, що все це сталося з ним, він би подумав, що на фото якийсь мажор, що зажерся, і господар життя, але ніяк не дорожній робітник. Пролунав дзвінок. В телефоні він почув веселий голос Юлі, що розповідала про букет, який він забув в її машині….
