Наше знайомство почалося вельми прозаїчним чином: перед репетицією чергової постановки в шкільному театрі майбутній об’єкт моїх зітхань не по-джентльменськи поступився мені місцем на єдиному вільному стільці.
Вибухнула наша перша сварка, яка змусила поглянути один одному в очі, і, як з’ясувалося пізніше, запалити обопільну симпатію. Виявилося, що новий знайомий живе неподалік від моєї найкращої подруги.
Звичайно, ми зустрічалися, і я бачила його життя. Друзі-мажори під’їжджали до його під’їзду на дорогих машинах, а він зустрічав їх у старій футболці та затертих спортивних штанях.
У моїх очах він здавався таким собі сорочкою-хлопцем, який начхав на умовності і принципово відмовлявся приймати подачки від багатого тата, що давно кинув сім’ю.
На жаль, моє перше щире почуття прихильності тривалий час залишалося нерозділеним: серце нового знайомого належало дівчині з кола таких самих мажорів.
Фінансовий стан моїх батьків був досить жалюгідним і я, гуляючи в іншій компанії, часто спостерігала, як об’єкт моїх зітхань немов молиться на юну красуню в шикарному вбранні.
А я в цей час мріяла, що одного разу я все-таки зможу виїхати з коханим хлопцем і пожити хоч трохи в романтичному паризькому готелі, де ми проведемо кілька незабутніх днів, після чого вже не зможемо розлучитися.
Через кілька місяців після галасливого шкільного випускного, на мій превеликий подив, коханий хлопчик перевів погляд своїх пронизливих блакитних очей на мене.
Хоч би де я була – у магазині, в гостях у подруги, на вокзалі – він усюди намагався опинятися поруч, щоб усіляко дражнитися. Він ніколи не міг нормально висловити свої почуття словами – тільки дивився пронизливо і кидався колючими фразами.
Навіть коли на мене чекав далекий і затишний готель біля аеропорту і ми прощалися назавжди, він продовжував залишатися холодним і неприступним.
Після п’яти неймовірно насичених років нашим стосункам прийшов кінець. Ми постійно сперечалися, як і в перший день нашого знайомства. Я більше не змогла вислуховувати дурні закиди, і вирушила назустріч долі в інше місто.
Він же став копією свого бездушного тата і одружився з пустоголовою красунею. Але в особливо довгі ночі, коли все життя здається безглуздим через деренчливий дощ за вікном, він дзвонить мені, щоб сказати, як сильно нудьгує, хоча я і недостатньо хороша для нього.
Недостатньо хороша, щоб він міг погодитися хоча б з одним моїм доводом або запросити у свою компанію. І недостатньо хороша, щоб провести з ним життя як дружина.
