Сестра з чоловіком переїхали до батьків жити після весілля. У будинку три кімнати, в одній жили батьки, в іншій Аня з Мішею. Коли у них народилася дитина, третя кімната перетворилася в дитячу.
Мого тата не стало 7 років тому. Поки він був живий, Аня і Міша вдавали, що шукають нове житло. Але коли Міша став єдиним чоловіком в будинку, їм нема чого стало з’їжджати.
Та й мамі потрібна була допомога, все-таки в селі потрібна чоловіча сила: дрова поколоти, води з колодязя принести.
Я прожила в шлюбі 10 років, але в останні роки ми з чоловіком спали в окремих спальнях. Відносини не клеїлися, а коли він мене зрадив, я вирішила, що це кінець.
Квартира належала чоловікові, так що я зібрала речі і поїхала до мами з 10-річним сином. Мама мене з радістю прийняла, а Міша був не рад таким змінам в їхньому житті.
Тепер родині сестри доводилося тулитися в одній кімнаті через мене. Взимку було ще складніше, Михайло колов дрова на всю сім’ю і вимагав, щоб я платила йому гроші за те, що гріюся вечорами біля печі. Хоча дрова завжди купувала моя мама зі своєї пенсії.
Аня нічого з цього приводу не говорила, але вона завжди була на боці чоловіка. У селі оплачуваної роботи не було, так що я подалася до Італії на заробітки разом з сусідкою. Вона там давно працює, ось і покликала мене з собою.
Мені добре платили за роботу, але з роботодавцем не пощастило. В Італії я доглядала за літньою жінкою, і вона постійно вимагала, щоб я залишалася довше, ніж потрібно. Коли я йшла, старенька весь час говорила, що знайде собі іншу доглядальницю. Було непросто.
Але я мовчала, інакше мені довелося б повернутися в село ні з чим. Потроху я передавала гроші через сусідку мамі.
В Італії я познайомилася з чоловіком. Він був розлучений, без дітей. Ми стали зустрічатися. Пізніше він покликав мене жити до себе в квартиру. Через півроку я завагітніла, Роберто зробив мені пропозицію. Він погодився прийняти мого сина, сказав, щоб я кидала роботу. І я повернулася на батьківщину за дитиною.
Моя мама сильно постаріла за час, поки мене не було. Вона стала дуже худою, в очах був смуток. Виявилося, що всі гроші, які я пересилала, мама віддавала Ані. Гроші вимагав чоловік Ані, мовляв, через те, що в їхньому будинку живе мій син. А вони ні копійки не вклали в мою дитину!
Я вирішила поговорити з Анею. Просила, щоб вони допомагали мамі в усьому, щоб не засмучували. А вона мені у відповідь:
“Раз ти така гарна дочка, чому весь цей час була чортзна-де, залишила її на нас?”.
Сказати нічого. Але ж я відправляла мамі гроші, які Аня безсовісно забирала на свої потреби. Зараз я дуже засмучена. Не можу забрати маму з собою, і залишити все як є теж не можу.
