– Наприкінці нашої наради я хотіла б розібрати ще одне важливе питання, – Ольга невдоволено підняла брови і перевела погляд на співробітницю.
– Ілоно Костянтинівно, встаньте, будь ласка.
Молода дівчина опустила очі й слухняно виконала наказ начальниці.
– Поясніть причину свого сьогоднішнього запізнення на сорок хвилин. Постарайтеся викласти все коротко і зрозуміло, щоб не затримувати колег.
– Непередбачена ситуація вдома. Мама з самого ранку вирушила в поліклініку і… забула ключі. Довелося дочекатися її, інакше жінка залишилася б під дверима.
– Залишити в сусідів або покласти під килимок не пробували? Чи ви озвучили перше, що спало на думку, приховавши справжню причину?
– Ні. Що ви! – обурено відповіла Ілона. – Я кажу правду! Усі сусіди на роботі, а килимка в нас немає.
Ольга відкрила журнал і уважно переглянула кілька сторінок.
– Дивно, але за п’ять місяців це вже третій випадок вашого запізнення. При цьому ви – єдиний співробітник, який дозволяє собі подібні порушення. Як можете пояснити цю ситуацію?
– Я точно не можу згадати, але запевняю, що на кожен випадок є поважна причина. Я ніколи нічого не роблю просто так! – Ілона дивилася в очі начальниці, гордо піднявши голову.
– А я ніколи нікому не дозволяю нахабніти! Усьому є своя межа. Тому ви отримаєте покарання, – суворо вимовила Ольга. – Цього місяця я позбавляю вас премії та відсотків за ведення клієнтів. Іншими словами, ви отримаєте “голий” оклад. Якщо подібне повториться, то буде звільнення. Це зрозуміло?
– Так нечесно! – заволала Ілона Костянтинівна. – Ви не маєте жодного права позбавляти мене грошей.
– Ви мене теж! Але своїми запізненнями ви безпосередньо негативно впливаєте на дохід компанії. Ви витрачаєте робочий час на особисті справи, а значить виконуєте меншу кількість поставлених завдань. Я зрозуміло висловлююся і пояснюю свою позицію?
– Ви хочете сказати, що я цей місяць працюю майже безкоштовно?
Ольга блиснула злісним поглядом і впевнено сказала:
– Я хочу сказати, що в компанії є правила, яких зобов’язаний дотримуватися кожен співробітник. Без винятку! Це перше. Друге – мої рішення оскаржувати не можна. Будьте так люб’язні це зрозуміти і прийняти.
Ілона згорала від приниження і безвиході.
– Можна я сьогодні візьму вихідний? Я все одно не зможу продуктивно працювати. У мене пропав настрій.
– Звичайно. Тільки врахуйте, що цей день оплачуватися не буде. Щоб потім я не почула претензій з вашого боку.
– Не почуєте!
– Чудово. Що ж… усім спасибі. Нараду закінчено. Можете бути вільні. Чудового трудового дня.
Ольга цілий день перебувала в напрузі. Із самого ранку настрій був зіпсований. Вона ненавиділа вичитувати співробітників, а вже тим більше їх карати.
Але коли не залишалося вибору, вона приймала тверду позицію і показувала себе, як сильного лідера.
З дитинства батько навчив її керувати і демонструвати, “хто в домі господар”. Будучи донькою успішного бізнесмена, дівчина брала активну участь у татових справах і цікавилася менеджментом з ранніх років.
Щойно Ольга здобула вищу маркетингову освіту і поклала батькові на стіл червоний диплом, Максим Іванович подарував єдиній доньці бізнес – рекламну агенцію, з цілковитою впевненістю, що вона зможе стати лідером у своїй галузі.
Уже чотири роки Ольга працювала, не покладаючи рук, над масштабуванням довіреної їй справи. Вона відмінно справлялася з усіма обов’язками. Крім одного.
Розвивати дисципліну в колективі їй давалося з великими труднощами. Щоразу після чергового покарання вона мріяла про те, що одного разу в неї буде ідеальний колектив, якому директор зможе виписувати тільки премії та грамоти.
А тут ще Ілона… Покарання, а не дівчина!Задзвонив мобільний телефон. Жінка кинула швидкий погляд на екран. В’ячеслав. Вона підняла слухавку і веселим голосом привітала чоловіка.
– Любий, радий тебе чути. Як пройшов твій день?
– Зі змінним успіхом, але я справляюся. Ти вже вдома?
– Так. Сьогодні тесть вирішив пожаліти мене і відпустив раніше.
– Мені б твої проблеми! Крути бублик у дорогому автомобілі, насолоджуйся запашною кавою і дорогими парфумами. А ще частенько працюй по три-чотири години на добу, не втрачаючи в зарплаті. Отже день у день.
– Якоюсь мірою ти маєш рацію. Ідеальна картинка, якщо не враховувати одне “але”…
– Не зрозуміла, – здивовано запитала Ольга. – Що ти маєш на увазі?
– Давай поговоримо вдома. Ти скоро?
– Так. За п’ятнадцять хвилин виїжджаю. Сьогодні не дуже продуктивний день, тому точно не затримаюся.
– Чудово. Тоді чекаю.
Дорогою додому Ольга заїхала в магазин і купила морепродукти. Захотілося влаштувати романтичну вечерю з делікатесом і океаном спокою.
Але всі її мрії розбилися об реальність, щойно вона переступила поріг квартири. На кухні її чекав сюрприз – “улюблена” свекруха.
– А ви тут якими долями? – усміхаючись, уточнила невістка в Олександри Євгенівни, хоча чудово знала причину візиту родички.
– Приїхала поставити запитання і подивитися в очі. Дізнатися, скільки в тебе нахабства й зарозумілості. І головне… коли ти припиниш знущатися з моєї доньки.
Дівчина спокійно поставила пакунки, присіла навпроти свекрухи і впевнено відповіла:
– Коли вона перестане порушувати кодекс компанії, в якій працює. Ось так усе просто. І давайте відразу домовимося. Жодного підвищення голосу й образ у моєму домі я не потерплю.
– Ти розумієш, у якому стані цілий день перебуває моя донька? Я кілька годин намагалася її заспокоїти. Вона була настільки засмучена, що мені довелося їй дати заспокійливе, щоб дитина змогла заснути. Ти скажи, у тебе є серце?
– Однозначно. Якби його в мене не було, я б не прийняла зовицю на роботу в компанію без диплома. Усі мої співробітники з вищою освітою, а вона – виняток.
– Так вона твоя родичка! Нічого незвичайного!
– І що? Олександро Євгенівно, на фірмі такої посади немає. Там Ілона посідає місце СММ-фахівця і зобов’язана виконувати поставлені завдання. Нарівні з усіма.
Жінка обурювалася від люті. Її обличчя стало багряним, напруга між жінками зросла до межі.
– Я не дозволю знущатися над своєю дитиною. Ні тобі, ні іншій розпещеній багатійці. Ти думаєш, якщо в батька є гроші, то тобі все дозволено?
– Шановна, становище мого тата тут ні до чого. Давайте прояснимо ситуацію. Ви прийшли в мій дім і разом зі Славою півдня вмовляли прийняти зовицю на роботу. Я назвала багато причин, через які не варто цього робити. І головна з них – родинні зв’язки. Я попереджала, що до всіх ставлюся однаково. І якщо я можу заплющити очі на відсутність освіти, то на якість роботи і на дисципліну, ніколи! Усе це ми обговорили раніше. Які зараз претензії?
– Людські! Розумієш? – крикнула Олександра Євгенівна на невістку. – Ти вмієш виявляти елементарну повагу і цінувати родичів? Чи тебе батьки навчили тільки гроші рахувати? А що стосується нормального спілкування, то від цього ти далека, як Земля від Марса!
– Я ще раз повторюю, – впевнено сказала Ольга. – Ілона не матиме жодних привілеїв. Усі родинні зв’язки залишаються за дверима компанії. Подобається вам це чи ні. А якщо щось не влаштовує…
– Досить! – втрутився в розмову В’ячеслав. – Припиняйте цей даремний базар! Нехай Ілона заспокоюється і повертається на роботу. Ніби в нашому місті так багато місць, де платять хороші зарплати. Тим паче, коли вона ще студентка.
Олександра Євгенівна кинула ображений погляд на сина.
– І ти таким же став. Зіпсували тебе гроші. Коли я вас ростила, ми не знали, що таке розкіш, але ми завжди були чесними й добрими людьми. А зараз… усе продано!
– Мамо…
– Відчепись! Я піду, а ви тут кальмари поїдайте. А Бог усе розставить на свої місця.
Щойно за матір’ю зачинилися двері, В’ячеслав висловив дружині все, що думає насправді щодо цієї ситуації.
– Ольго, я не хотів розпалювати скандал, але це переходить усі межі. Я знайомий із твоєю принциповістю і впертістю. Можу стерпіти ці якості щодо себе. Але не щодо своєї сім’ї. Особливо молодшої сестри. Я не допущу, щоб цю дівчинку хтось ображав. І ти в тому числі.
– По-моєму, ти зараз чиниш нерозумно. Ти змішуєш два різні полюси – сім’ю і бізнес. Можу сказати з особистого досвіду. Це неправильно. Моя мама теж намагалася сперечатися з батьком із цього приводу. Сумний результат ти знаєш.
– Люба, я не твоя мама. Я – єдиний чоловік, який може постояти за своїх близьких родичів. У тебе є батько, а в них є я.
Ольга сумно подивилася на чоловіка.
– Розумію. Складно зрозуміти керівника, коли все життя працював у підпорядкуванні. Складно зрозуміти власника бізнесу, коли ніколи ні за що не ніс відповідальності. Але, Славо, я дівчина, яка виросла в сім’ї підприємців. Як сказала твоя мама, у сім’ї, де завжди на першому місці стояли гроші. Це не відкриття для тебе. Ти все знав, коли зі мною одружився. Мені рідний батько не давав поблажок. З якого дива я маю їх дарувати зовиці? Не буде цього! Ніколи! Найкраще, що я можу зробити для твоєї сестри – звільнити! І конфлікт буде вичерпано.
– Я втомився, – сухо відповів В’ячеслав, вислизнувши від відповіді. – Вечеряй сама. Приємного апетиту.
Наступні два тижні Ілона ходила на роботу вчасно. Ольга вирішила трохи зменшити тиск на дівчину, намагалася хвалити за кожну дрібницю і запропонувала тій важливий проект.
– Я хочу дати тобі шанс проявити себе, як успішного і яскравого співробітника. Впевнена, що ти впораєшся і всі неприємності між нами залишаться в минулому.
– Дякую, я постараюся виправдати вашу довіру! – усміхнувшись, відповіла зовиця.
Йшли довгі дні підготовки. Іноді Ольга сумнівалася в правильності свого рішення, але щоразу обсмикувала себе і примушувала вірити в краще.
Однак лідерська інтуїція підказувала вірно, втім як завжди.
У день презентації проєкту Ілона не з’явилася на роботу і вимкнула телефон. Ольга намагалася додзвонитися до свекрухи, але безуспішно. В’ячеслав теж перебував поза зоною дії, поїхавши з батьком на ділову зустріч.
Дівчина з’їздила додому до Олександри Євгенівни, але і там нікого не виявилося. Велика угода була зірвана.
Ольга сильно злилася. На саму себе. Вона сама довірилася Ілоні, піддавшись емоціям і проханням чоловіка. І за це поплатилася невдачею в компанії та репутацією перед колективом.
Переповнена злістю, вона вирішила покарати зовицю у відповідь.
– Нахаби! Самі догралися! Тепер побачите, на що я здатна! – пригрозила Ольга родичкам і… звільнила Ілону за статтею.
Вона усвідомлювала, як сильно це зіпсує життя і кар’єру молодій дівчині, але цього разу не збиралася поступатися. В’ячеславу вона теж не розповіла про своє рішення, тому чоловік дізнався про те, що трапилося, від матері та сестри.
– Ти усвідомлюєш те, що твориш? – крикнув чоловік на Ольгу, увірвавшись в її кабінет. – Ти вирішила зламати життя Ілоні? Скільки ж у тобі підлості!
– У мені? Зовиця підставила мене перед бізнес-партнером і співробітниками. Ти не розумієш?
– Ні! Що тут такого? Дівчина просто образилася. Зробила на емоціях помилку. З ким не буває? А ти за це вирішила перекреслити її майбутнє! Ти з глузду з’їхала?
– Послухай, усе не так просто, як тобі здається. Ви прийшли на все готове рядовими співробітниками і не розумієте процесів заробляння грошей. Це велика втрата!
– Так? – єхидно розсміявся В’ячеслав. – Які бізнеси можуть бути дорожчими за сім’ю і родичів? Що ти несеш!
– Цікава думка! Проте ніхто з вас не відмовився жити в комфорті, отримувати дорогі подарунки і працювати за високі зарплати. Тільки якщо вашій родині це впало з неба, то нам ні. Ми всього добиваємося власною кров’ю і потом.
– Я востаннє тебе питаю. Ти будеш виправляти ситуацію щодо моєї сестри?
– Ні! Моє рішення остаточне! – впевнено заявила Ольга. Жінка подумати не могла, що чоловік переверне ситуацію з ніг на голову.
– Що ж… мабуть, попросити тебе про роботу для Ілони було помилкою. Хоча ні… не так. Помилкою було одружитися з тобою. Чоловік може бути багатшим, ніж дружина. Але не навпаки. Наша історія – це завжди шлях до розлучення. На жаль.
– Славо, не пори гарячку!
– Після того, що ти накоїла, я навіть дивитися на тебе не хочу. Не кажучи про те, щоб жити поруч. У цій ситуації мені шкода лише одну людину – сестру!
Ольга намагалася помиритися з чоловіком, хоча в глибині душі не вважала себе винною. Однак налагодити стосунки не вийшло. Через два місяці пара розлучилася. В’ячеслав не став просити поділу майна і пішов до матері ні з чим.
– Мені від тебе нічого не треба. Головне, більше не зустрічати на шляху таких людей, як ти!
