10 років тому я закінчила навчальний заклад. Під час навчання в мене з усіма студентами склалися чудові стосунки, крім однієї дівчини. Вона була доволі різкою і, як то кажуть, за словом у кишеню не лізла. Перший рік навчання ми жили разом у кімнаті, але подругами ми не стали.
Я мало знала про неї, знала, що вона сирота, мами давно немає, а батька вона ніколи не бачила. Виховував її дядько, і коли їй було 14, він зник з її життя, але її залишила дружина дядька в них у сім’ї. За час навчання ми з нею майже не спілкувалися.
Я намагалася не перетинатися з нею, а якщо і перетиналися, то намагалася якось швидше піти. Після закінчення інституту на нас чекав розподіл, вийшло так, що я їхала в інше місто разом з непоганою дівчинкою і за сумісництвом подружкою тієї моєї неприємної сусідки.
Вони ще й до навчання товаришували, тому спілкувалися часто, а я часто була свідком і потім вона постійно щось розповідала. А от неприємне дівча залишилося працювати в тому місті, де й навчалася. Згодо я дізналася, що вона познайомилася з хлопцем, що в них усе добре.
На другий рік роботи вони зіграли весілля, на весілля я, звісно, не була запрошена, зате була моя супутниця, яка і привезла мені фото з весілля. Так я єдиний раз у житті побачила її чоловіка. Солідний, подумала я. Через деякий час я дізналася, що та неприємна сусідка чекає на дитину.
Я тоді пораділа за неї, але потім трапилося непередбачуване: за перші 4 місяці, вона лежала на збереженні багато разів, дитина наче не хотіла там сидіти і намагалася втекти. На 5 місяці їй поставили моторошний діагноз і повідомили, що в неї буде хлопчик, але він хворий.
Лікарі радили позбутися дитини, щоб нікого не мучити, хоч як це дивно, чоловік був “за”. Він всіляко вмовляв мою неприємну сусідку, говорив, що нема чого плодити інвалідів. Це все я дізнавалася від моєї супутниці. І ось тій дівчині призначили якийсь аналіз, моя коліжанка брала відгул, щоб поїхати з подругою.
Вночі мені наснився сон, уві сні до мене прийшла жінка, років 35, з довгим білим волоссям, зібраним у хвіст. Вона попросила передати неприємній сусідці, що дитинка її здорова, у неї буде дівчинка і просила заспокоїти її. А ще сказала, щоб вона пішла від чоловіка.
Начебто в чоловіка інша і та робить порчу на його дружину. З ним вона багато втратить і дитина щасливою не буде. Прокинувшись уранці, я розповіла все своїй коліжанці, та тільки посміхнулася – сказали, буде хлопчик, значить, хлопчик.
Минув тиждень, але прохання жінки зі сну стукали в мене в голові, я набрала свою сусідку, запитала, як справи, і просто розповіла історію про свій сон, вона тільки розсміялася. Аналіз спростував що дитина хвора, лікарі констатували, що дитина абсолютно здорова.
Пролежавши в лікарні ще тиждень, вона вийшла, але тільки переночувавши вдома дві ночі, її знову забрала швидка, і так кілька разів. Лікарі аж жартували: Вас, дівчино, хоч додому не відпускай. За місяць вона дізналася, що в неї буде дівчинка й одразу зателефонувала моїй коліжанці.
Почувши це, я реально злякалася, одразу набрала її і просила не говорити нічого чоловікові. Я розповіла їй свій незвичайний сон, а вона тільки розлютилася, що я їй заздрю, бо в мене ні чоловіка, ні дітей. Я дійсно переживала, але що я могла зробити, та й не вірила я вже чесно в ці сни.
Якось посеред ночі пролунав дзвінок. Дзвонив чоловік тієї самої неприємної сусідки, її забрала швидка… Загалом її рятували 16 годин, доньку вона народила здорову, а от своє здоров’я безповоротно втратила. Три місяці вона пролежала в лікарні, у цей час її покинув чоловік.
Виявилося, що він уже рік жив на дві сім’ї і зараз має намір забрати дитину і піти до іншої. Він так і зробив, через півроку відбувся суд, де було доведено, що мати інвалід і не в змозі виховати дитину. У світлі таких подій моя коліжанка вирішила бути поруч із подругою і переїхала працювати в те місто.
Так я і втратила зв’язок із життям тієї дівчини. Коли я дзвонила, вона говорила, що все добре. Два роки тому моя коліжанка повідомила, що її подруги не стало. На похорон я приїхати не змогла, лежала в лікарні, але через рік ми з дівчатами вирішили поїхати на кладовище.
Я знала, що її поховали біля мами. Коли її дядько провів нас до могилки, я мало не впала: на пам’ятнику її мами я бачила фото тієї жінки, яка приходила до мене уві сні. Може, справді її мати хотіла вберегти її, але я так і не змогла їй у цьому допомогти?
Від дядька ми дізналися, що дівчина звела рахунки з життям, коли дізналася, що її доньку віддали до дитбудинку. Річ у тім, що його нова дружина погралася, потім народила свого рідного, а цю викинула, як зламану іграшку. Вона їздила до дитбудинку, просила віддати дитину.
Там сказали, що матері інваліду дитину не віддадуть, там паче батько позбавив її батьківських прав. Дядько взяти її теж не може, йому її просто не віддадуть, бо мав проблеми з законом. Єдине передсмертне прохання – це похрестити її дівчинку. Дитина живе в дитбудинку, іноді її відвідує дядько.
Він теж уже далеко не молодий, а тато дівчинки зараз живе за кордоном, виховує двох синів, Я це дізналися із соцмережі, і вже, напевно, забув, що в нього є десь донька. Ось після такої історії, як тут не повірити в реальність деяких снів.
