Почали мірятися подарунками, бо замість грошей я принесла квіти

Я виросла в сім’ї де свята та дні народження обов’язково відмічають гучними вечірками та застіллями. Для нашого менталітету це абсолютно нормально, але подарунки у нас, наприклад, прийнято дарувати символічні.

Це може бути книга, набір посуду чи великий гарний букет, торт, що завгодно. Батьки привчили мене, що подарунок іде від чистого серця, і дарується для того, щоб зробити людині приємне.

В дитинстві я не задумувалася над цими питаннями, але коли стала більш доросла, питань виникло ще більше.

Все почалося з того, що я вийшла заміж, і в мого чоловіка є сестра, вона молодша за мене на кілька років, але дівчина досить розумна та вихована.

Єдине, чого я від цієї сім’ї не можу перейняти та зрозуміти, так це пристрасть до прямоти. Ні, може з іншого боку це добре, коли люди кажуть правду, стараються не брехати, але іноді ж треба себе стримувати.

А тепер розкажу як це пов’язано з подарунками. Коли в мене був день народження, сестра чоловіка принесла коробку цукерок і поклала в конверт 1000 гривень. Я здивувалася, адже в нас не прийнято дарувати гроші. Вона сказала, що не знала чим я захоплююсь, тому вирішила не ризикувати. Я потиснула плечима і спокійно прийняла подарунок.

Але коли на її день народження я придбала великий вазон, адже вони тільки переїхали, і доцільно було б презентувати щось таке, що додало б комфорту і затишку в будинок, мене одним словом розкритикували.

Оксана, сестра чоловіка, мило посміхнулася і прийняла подарунок, видно було, що він їй сподобався. Але згодом, коли я пішла помити руки в ванну я почула як на кухні обговорюють те, що я мала б краще купити мікрохвильовку чи грошима віддати, а не купувати всяке лахміття.

З подачі свекрухи ми звісно ж сиділи весь вечір в дуже поганому настрої. А потім, коли гості порозходилися, чоловік Оксани демонстративно виніс пальму і передав в руки своєї матері, сказав, що вона не вписується в інтер’єр.

Що я почувала в той момент, можете собі уявити. Чоловік за мене не заступився, і навіть сказав, що я сама винна, адже треба дарувати гроші. Але ж це подарунок, хіба не має бути він від щирого серця і з добрих помислів.

І якщо мені подарували тисячу, то чого я не можу купити подарунок за 100 гривень, чи 400, а обов’язково маю віддати, я ж не в борг брала.

You cannot copy content of this page