Чоловік тікає на роботу, а ввечері або на вихідних заявляє, що йому теж потрібно від дитини відпочивати. Мене ця ситуація не завжди влаштовує, тому що інші обов’язки ніхто не скасовував. Я сильно втомлююся і нічого не встигаю. Дуже хочеться, щоб мене хоч ненадовго залишили в спокої.
Згадую, як раніше ми їздили на риболовлю. Я там відпочивала від роботи, міської метушні й могла до ранку милуватися на мерехтіння місяця на водній гладі. Мені подобається природа, я обожнюю риболовлю – і літню, і зимову. Але з появою немовляти я зрозуміла, що риболовля мені може тільки снитися.
Коли нашому малюкові виповнилося півтора року, ми вирішили з друзями влаштувати сімейний відпочинок з дітьми. Разом склали список необхідних речей і їжі на тиждень, а потім почали готуватися до риболовлі. Мій карапуз з грудним вигодовуванням ще не розпрощався, то не було питання чим його кормити.
Ми закупили продукти, і я приготувала домашню тушонку, а все інше можна зварити на газовому туристичному балоні або багатті. Потім усі дружно зібралися і невеликою компанією з шести осіб поїхали на тиждень із наметами на річку. Нашим друзям було простіше.
Їхньому хлопчику на той момент було вже 12 років, і за ним не треба було наглядати, як за нашим. Подруга обожнює маленьких дітей, і я сподівалася, чесно зізнаюся, що вона пограє з моїм синочком, а я тим часом зможу вудку хоч у руках потримати.
І вона дійсно іноді гралася з маленькою дитиною, але це тривало хвилин десять, а весь інший час мій карапуз був зі мною. Я усвідомила, що в денний час розслабитися і порибалити у мене не вийде. Адже нам потрібно періодично їжу готувати, а мені ще й за дитиною доглядати.
Я вирішила зосередитися на ранковому клюванні. Вдома мій малюк спав зазвичай до 9-ї години ранку. Тому я раніше прокинулася і тихенько вислизнула з намету. Приготувала собі і чоловікам каву, і ми сіли біля вудок. Не встигла допити, чую: “Мамо!”. На годиннику 6:30. Половила рибку!
Заспокоїла себе тим, що, можливо, ввечері за вудку “потриматися” вдасться. Вклала синочка спати, а сама пішла до наших хлопців. Помилувавшись півгодини на зірки, я повернулася в намет, тому що від втоми очі злипалися. Мій маленький син на природі спав спокійніше.
У наметі вночі було не так спекотно, як у нашій квартирі, але вранці він прокинувся знову рано. Справжній рибалка росте: боїться проспати ранкове клювання! У повсякденних турботах час пробігав зайцем. І я зрозуміла, що вільно ловити рибу я матиму змогу, коли дитині виповниться років вісім.
Бо розраховувати на допомогу інших людей, коли це не входить у їхні плани, не варто. Ми чудово провели сім днів на річці. На свіжому повітрі варили юшку, смажили рибу, запікали картоплю на багатті. Якщо я щось робила, всі мені намагалися допомогти, особливо мій малюк.
Тому тиждень пролетів непомітно. Коли ми зібралися наступного року на риболовлю з ночівлею на кілька днів, я вже ілюзій не плекала, а заздалегідь готувалася відчути себе не “рибалкою”, а “мамою” і “господинею”. Нехай “моя” риба поки що в річці підростає!
