От буває спілкуєшся з людиною роками, а все одно справжнього ставлення до себе не знаєш. В мене так вийшло з моєю вже колишньою подругою. Образила вона не тільки мене, а й мого чоловіка дуже сильно. Як би не одна випадковість.
Ми дружили з інституту, були найкращими подругами, тому й після випуску спілкувалися. Я заміж вийшла, спочатку одна дитина з’явилася, потім друга, а там третя. Подруга то з’являлася в моєму житті, то зникала. Вона заміж не вийшла, дітей не мала, то ж жила зовсім іншим життям.
Якось я познайомила подругу з колегою мого чоловіка і на диво, в них дуже швидко розвивалися стосунки. Я щиро раділа за них. Потім колега чоловіка отримав посаду, яка ще краще оплачувалася, і вони вдвох зникли з нашого життя.
Мій довгий декрет не сподобався керівництву і мене звільнили. Чоловікові було важко тягнути на собі всі сімейні витрати, але якось ситуація покращилася. Купили будинок за містом – як кажуть, стали на ноги.
Подруга ж моя вийшла заміж й вони жили у своє задоволення. Дітей заводити не поспішали. Займалися кар’єрами, їздили по морях. В гості вони дуже рідко приїжджали. Якось ми вирішили їх запросити в гості. Наче гарна ідея – в нас тихо, свіже повітря, пташки співають Та й погода очікувалася чудова.
Подзвонила подрузі, поговорили трохи, запросила їх до нас. Вона наче й зраділа, але вирішила з чоловіком порадитися. Я почула, як вона поклала телефон, але дзвінок ще продовжувався і я почула, якої вона про мене думки насправді – страховисько з купую дітей, яке сидить на шиї в чоловіка, з будинком-розвалюхою.
Вони ще щось говорили, але я вже не слухала і вимкнула телефон. Мені було достатньо того, що я почула, і моєму чоловікові теж. Ми були шоковані. В цей момент йому подзвонив чоловік моєї подруги і наче й нічого не було погодився приїхати до нас на вихідні. Ну що ж, приїжджайте.
В призначений день вони приїхали до нас з якимись консервами до столу та другосортними цукерками для дітей. Чоловік з порога їм сказав, що гостинці погані, з такою зарплатою могли б щось краще купити. Вони не одразу зрозуміли в чому справа.
Та потім я розповіла, що все почула. Вони ще з хвилину постояли збентежено, а потім бочком-бочком і побрели надвір. Та й нехай їдуть. Може, і не дуже гостинно з нашого боку, зате чесно. А як би ви на нашому місці вчинили?
