Колись я дуже кохав свою дружину. Щодня дякував долі за те, що та звела мене з такою чудовою жінкою – гарною, доброю і турботливою. Вдома було чисто, холодильник повний їжі, а її фігура викликала захоплення.
Але час минав, радощі побуту поступово приїдалися, і я переставав радіти своїй удачі. Дедалі менше дякував коханій за її старання, а та у відповідь ставала дедалі суворішою. Її вдача псувалася, а краса почала в’янути.
Я вже не відчував того кохання, що було раніше. Усе змінилося, коли я зустрів іншу жінку – молода, вродлива і повна енергії дівчина була свіжим ковтком повітря.
Вона стала тією, заради кого я почав стежити за собою. Мені хотілося робити гарні жести. Згодом я зрозумів, що закохався по вуха. Тому поспішив розлучитися з дружиною і переїхав до тієї, кого кохав по-справжньому.
Дзвінок сестри застав мене на роботі. Коли я підняв слухавку, на мене миттєво обрушився потік критики і лайки, яку я не очікував почути. Коли мені все ж вдалося заспокоїти сестру, та розповіла, що моя дружина при надії.
Того ж вечора я помчав у свій колишній будинок. Колишня дружина відчинила двері, але всередину не пустила. Хоча й цього було достатньо, щоб переконатися, що вона справді чекала на дитину.
Я поцікавився, може, їй щось потрібно, але у відповідь він почув лише суд вирішить, як я буду їй допомагати та закрила двері перед моїм носом. Мені нічого не залишалося, крім як повернутися до себе.
Коли нова кохана дізналася про те, що в мене буде дитина, то вирішила, що краще не затягувати. Вона миролюбно випровадила мене і викинула зі свого життя. Таким чином я опинився в батьківській квартирі.
Без дружини, без коханки і, можливо, без нормального спілкування з майбутньою дитиною. Поміркувавши про все на самоті, дійшов висновку, що й не радий, що пішов від дружини..
А будь-яку складну життєву ситуацію або кризу у стосунках можна було пропрацювати разом. Але мені було не до цього. Ось тепер я і пожинає плоди своїх помилок.
