Родинні історії

Пообіцяла купити синові машину на честь весілля, але витратила гроші на святкування ювілею

Коли мій єдиний син повідомив про одруження та підготовку до весілля, свати наполягли на розкішному гулянні. Весілля було масштабним!

А батько Микити, Василь, з яким Світлана розлучилася ось уже років як 12, запропонував купити синові квартиру в центрі. Ну а Світлана сказала, що постарається за рік відкласти дітям грошей на машину. Молодята трохи докладуть і виберуть, яку їм треба.

А потім почав наближатися Світланин день народження. 50 років – така дата! З розмахом відзначити іменини, щоб усіх запросити: і рідних, і подруг, і колег з роботи, була Світланина давня мрія.

Світлана пам’ятала, що обіцяла синові гроші на машину, але вирішила витратити 1000 доларів на святкування, а всі гроші, що їй подарують, віддати синові.

Потім настали самі іменини. Ось тільки син з невісткою Машею, побачивши пишне гуляння в ресторані, одразу ж здивувалися, сиділи в кутку весь вечір із кислими обличчями. Не очікували побачити таке святкування маминих іменин.

За підсумками грошей подарували замало. Усього 350 доларів. На ранок після дня народження їй зателефонував син і почав повчати за вечірку в ресторані.

Мовляв, пишно ти, матусю, іменини справляєш. А я чую, як невістка йому у вухо щось нашіптує.

Я йому так одразу й кажу, що гроші, які мені на іменини подарували, усі йому віддам. А він швиденько слухавку поклав після цього.

50 років Свєті виповнилося нещодавно. Вона дуже хотіла відсвяткувати добре. Коли ще вдасться так відзначити день народження у колі близьких та друзів?

Живу сама, молодість пройшла. А хочеться чогось хорошого і зігріваючого душу. І таким було святкування, як і мріялося. За винятком одного – мій єдиний улюблений син явно не оцінив такого маминого бажання відсвяткувати.

Після телефонного дзвінка наступного дня після іменин стало сумно і боляче і таке відчуття, що я винна перед ним.

Я розумію, в чому вся суть. Машці, його дружині, різко знадобився свій автомобіль. І ніби я винна, що витратила таку велику суму на себе, а не віддала. Хоча це ж мої важко зароблені за рік гроші, які я відкладала із зарплати, багато в чому відмовляючи при цьому.

Світлана розлучилася з чоловіком давно, той, у свою чергу, одружився заново з жінкою з дитиною. Але син у її чоловіка був один, Микитка, тож і розщедрився тато на квартиру для молодих, та ще й у центрі міста, у новому будинку.

А Світлана вклалася у святкування молодих зовсім невеликою сумою, проте вона взяла на себе всі організаційні роботи. Скрізь бігала, домовлялася, вирішувала, замовляла. Свати ж сплатили левову частку урочистості.

Світлані було незручно і вона обмовилася синові і тоді ще майбутній дружині, що збере їм гроші на машину. Але в жартівливому тоні сказала, сподівалася, що зможе ще допомогти дітям.

Коли ж підходив час до ювілею, Світлана довго вирішувалась: робити іменини чи ні. 1000 доларів їй вдалося зібрати самотужки. 500 доларів вона вигідно вклала в одну справу і ще 500 вийшло прибутку. Пощастило!

Діти про машину нічого не говорили довгий час, якось байдуже проходили повз цю тему. Ось Світлана і вирішила:

«50 років — раз у житті буває. Хтозна, чи вдасться ще колись таке свято для себе коханої влаштувати».

І влаштувала. Ну, а гроші подарункові вирішила синові віддати.

Запросила вона до ресторану аж 30 людей! Навіть родичі з сусідніх країн приїхали. Краса яка! Світлана запрошення всім надсилала, написані вручну.

Син думав, що Світлана запросить сестру з двома близькими подругами і його з дружиною. Коли ж побачив цілий стіл гостей, обімлів.

«І де це ти, мамо, грошей так багато на святкування знайшла? І це з твоєї невеликої зарплати. Невже новий чоловік з’явився?»

«Ні, просто треба вміти економити!» – Відповіла Світлана.

Син передав ці слова невістці, і вона накрутила його. Сиділи вони все свято, ніби об’їлися лимонів.

Грошей подарували Світлані небагато. Натомість подарунки гарні: фен, тостер та німецький кухонний комбайн, який і тісто місить, і навіть овочі на олів’є ріже. Давня Світланина мрія!

Хоча не в подарунках суть, а в тому, що посидіти з близькими вдалося душевно. З піснями за столом та з танцями.

Я це святкування на все життя запам’ятаю!

Коли син дзвонив, то почав він з того, як я могла промотати такі гроші на святкування у ресторані. Далі почав скаржитися, що ніяк не збере грошей на машину, а кредит брати не хоче. І що я спустила всі гроші в трубу, адже обіцяла їм на весіллі грошей зібрати на машину.

І що приховала, що були в мене гроші, а я нікому не сказала, щоб не зазіхали на них. Зробила все для себе, а рідному синові не допомогла. І чую, що каже він не своїми словами, ніби невістка Маша йому це нашіптує.

І так мені прикро стало. Хоч плач. Запропонувала йому ті 350 доларів, що мені подарували, а він з образою кинув слухавку.

Тепер із сином спілкуємося холодно. Невістка з того часу жодного разу не зателефонувала. У гості вони до мене не заходять. А якщо в розмові з сином торкаємося теми машини, то тут я одразу чую на свою адресу шквал звинувачень. Свати теж ображаються на мене, невістка налаштувала.

І що подвійно прикро, машина їм не надто потрібна була раніше, збирали на неї гроші мляво, з небажанням. А тільки-но я ювілей відіграла, машина їм відразу ж і знадобилася.

Що тепер робити не знаю? Вже думаю, може, я справді вчинила недобре, егоїстично і зараз просто шукаю собі виправдання? Відчуття провини так і тисне на мене.

Вам також має сподобатись...