Попри його ставлення до мене, я все ж таки ще хочу його обійняти, поцілувати. Нехай він усе одно на це не відреагує…

У мене є хлопець. Багато чого ми з ним пережили. Сам по собі він хороша людина і чудовий сім’янин. По дому робить усю чоловічу роботу, та й заробити більше завжди намагається. І на цьому всі його переваги закінчуються.

Через два роки він перестав звертати на мене увагу, як на дівчину. Хтось може сказати, що треба за собою доглядати, красиво одягатися, але я стежу за собою, принаймні, намагаюся, проте він чомусь проти того, щоб я красиво виглядала.

Його влаштовує, що я ходжу не нафарбована, у рваних штанях, у старому светрі. Мене ж це злить. І все ж я продовжую його слухатися. Зрештою, я себе справді майже запустила, жарт чи ні, купівля туші обходиться істерикою, що ця річ мені зовсім не потрібна!

Кидати я його не маю наміру і кохаю цю дивакувати людину до нестями. Переглядаючи всякі романтичні фільми, я починаю ревіти як білуга. Причому, зовсім не тому, що я співпереживаю героям, а тому, що в моєму житті цього не було. І, можливо, не буде взагалі.

Він навіть не додумається, принести зірвану гілочку троянди або не обійме мене, коли ми сидітимемо десь на лавочці. Він не уткнеться мені носом у волосся, не скаже: “Я тебе кохаю». Загалом, ніякої романтики і прояву почуттів.

Я, дивлячись на всіх наших знайомих парочок, навіть на тих, хто разом уже понад 5 років, починаю зеленіти від заздрості. Вони хоча б за руки тримаються. У нашому ж випадку, якщо я візьму його за руку, він її не відсмикне, але знайде цілком поважний привід, щоб потім її прибрати.

Гуляти він ходить без мене, але якщо я піду з кимось гуляти без нього – починається істерика. Загалом, попри його байдуже ставлення, він мене не відпускає. Якщо ми сваримося, він довго переживає і це видно. Він мене начебто любить, але в нього вкрай своєрідні прояви любові.

Наприклад, працювати до втрати пульсу, аби в мене було що поїсти. В іншому – він як робот. Через таку байдужість в мене почалися психологічні проблеми. Основна проблема в моїх дивних снах, у яких коханий не фігурує. Ні в ролі коханця, ні в ролі нейтрального персонажа.

Його просто в моїх снах немає. Зате я бачу інших чоловіків. Починаючи від просто знайомих хлопців, закінчуючи знаменитостями з фільмів. І в кожному сні, я з ким-небудь влаштовую романтичні стосунки. І все там має гарний вигляд: і поцілунки, і освідчення в коханні.

Прокидаючись після таких снів, я почуваюся вкрай натхненною. І потім весь день мене переслідує образ того чоловіка, що я бачила уві сні. Я пам’ятаю всі найменші деталі: як той чоловік руку поклав на мою талію, що він мені говорив. Мене це зводить з розуму!

Останньою краплею став нещодавній сон, у якому до мене підійшов один знайомий, якого я в реальному житті бачила лише мимохідь. Я тоді ще подумала, що в цього хлопчика – дуже виразні блакитні очі. Пощастило ж його дівчині – з таким красенем зустрічатися! Подумала і забула.

Забула тому, що я тоді намагалася влаштуватися на роботу, але мені це не вдалося, а тому все, що було з цим пов’язано, я намагалася забути як щось неприємне. Але ось, цей хлопчина мені наснився, хоча до цього я про нього навіть не згадувала.

Мені наснилося, що я раптом із ним зустрілася на навчанні. Він сказав, що щойно я пішла з того закладу, куди влаштовувалася працювати, він зрозумів, що я йому шалено сподобалася. Він шукав мене. Він майже одразу спробував мене обійняти, і мені було приємно, що ці блакитні очі на мене дивляться.

Мені це подобалося. Загалом, весь сон я з ним обіймалася і була щаслива. Була просто чиста романтика з прогулянками за руку і пристрасними поглядами один на одного. І що найстрашніше, я чомусь повірила, що це правда, що це по-справжньому.

Я тоді ще уві сні подумала: “Що я скажу коханому”? Прокинувшись, я відчувала моторошне почуття провини. Ось же, лежить поруч дорогий для мене чоловік. Попри його ставлення до мене, я все ж таки ще хочу його обійняти, поцілувати. Нехай він усе одно на це не відреагує.

Але потім образ того хлопця дуже довго не виходив у мене з голови, немов би я в реальності закохалася в нього. Мене це дратувало, і водночас тішило. Що мені робити, якщо за наявності коханої людини, нехай і такої байдужої, але вірної і такої, що старається заради мене, мені сняться інші чоловіки?

You cannot copy content of this page