Дозволили друзям іноді гостювати на нашій дачі, а вони там свої порядки наводити почали та ще й дещо з собою прихопили. Мій чоловік Ваня отримав у спадок від бабусі чудову затишну дачку. Як же добре, що бабуся свого часу не вбивалася над теплицями та десятками грядок.
Отримали ми чудову ділянку з садом та квітами. І будиночок такий маленький, славний та дуже чистий. Є у нас друзі – Катя та Андрій. Теж подружня пара. Тільки в них уже донечка п’ятирічна Анютка. Звичайно, як тільки ми отримали дачу, запросили до себе Катю з Андрюхою.
Вони аж присвистували, розглядаючи ділянку. Ми влаштували чудові посиденьки з шашликом. Анютки з нами не було. Катя сказала, що треба сюди донечку привезти. Ми, звісно, закивали. Здорово ж, якщо дитина побігає на свіжому повітрі.
Іван тут же попросив у Андрія допомогу з облаштування будинку. Подекуди слід було утеплити стіни, та й покрівлю замінити хотілося б, але як виявилося, Андрій взагалі нічого не розумів у будівництві. Тоді виникла ідея запросити батька Каті, бо він будівельник.
Катя з Андрієм радісно погодились. Хлопці домовилися, що наступними вихідними приїдуть з маленькою Анютою і тата Каті привезуть. Ось тільки субота почалася із сюрпризів. Під’їхали друзі та дитину з собою привезли, а замість тямущого тата-будівельника привезли маму з відром.
Ми планували провести корисні вихідні, дещо уточнити щодо теплоізоляції та облицювання у батька Каті, але зважаючи на все, плани змінилися. Тітка Галя не просто ходила і наповнювала своє відро ягодами, що залишилися на кущах. Хоча ми не пропонували ягоду. У планах було зібрати рештки самим.
Це нахабство ми проковтнули спокійно. Далі було цікавіше. Тітка Галя почала розповідати, що і де вона посадить. Ми переглянулись. Дивно, але Катя з Андрієм у словах тітки Галі не помітили нічого дивного. Я поспішила відвести жінку від цього місця, але й далі вона продовжила нас дивувати.
То вона вже обрала місце під нові теплиці. Коли її запитали, чого во на так розпоряджається нашою дачею, то вона без крихти сорому заявила, що буде тут відпочивати з онукою, бо їй треба свіже повітря. Ми з Ванею були настільки збентежені, що не могли навіть як слід заперечити.
Хвилювало нас не так безцеремонне ставлення тітки Галі, як спокійне сприйняття цього жаху нашими друзями. Ще тітка Галя стала обурюватись, що на ділянці нема лазні. Де, питається, їй увечері дитину викуповувати, про це ми подумали? Саме так, з обуренням дорікнула нам Галина Михайлівна.
І відразу пом’якшилася. Вона почала оглядати будинок та спустилася на “мінус перший поверх”. Саме тут вона вирішила облаштувати лазню. Слава небесам, Галина Михайлівна втомилася і схотіла вже сісти. Наші хлопці якраз завершили епопею із шашликом, і ми накрили на стіл.
Посеред вечері Анюта захотіла до туалету. Я сказала, що мама чи бабуся можуть її проводити, але тітка Галя витягла з рюкзака горщик і поставила його посеред кімнати, заявивши, що дитина не піде у туалет на вулиці, бо їй там буде холодно.
І слухняна Аня виконала все те, що планувала прямо перед нами. Андрій ледве стримувався, я теж була вже готова вибухнути. Ми вирішили не псувати вечір неприємними розмовами. Тому я звернулася до Каті з ранку і пояснила, що ми раді бачити своїх друзів на запрошення.
І, можливо, якось ми запросимо їхню маму, але розпоряджатися нашою дачею як своєю власністю не потрібно. Жодних грядок з часником, теплиць та лазні! На жаль, Катя образилася на мене. Так, що підійшла до Андрія і сказала, щоб він миттєво збирався. Поїхали вони не попрощавшись.
Навіть Аня не сказала нам “до побачення”, а тітка Галя на прощання назвала нас поганими друзями. Попри сварку з нашими улюбленими друзями, після їхнього від’їзду ми відчули полегшення. Здивувала нас, звісно, така поведінка. Багато років ми товаришували і завжди вони були адекватними.
Що трапилося з ними, ми так і не зрозуміли. Однак ця родина примудрилася залишити нам ще один сюрприз. Забули вони в нас горщик Аньки. Так і залишили посеред кімнати з усім вмістом. Ось уже нагадили насамкінець — у прямому розумінні цього слова!
