Я досить непоганий фахівець, на хорошому рахунку в начальства. Донедавна була впевнена, що зміна роботи мені необхідна, але раптом мені запропонували підвищення по службі на рідному підприємстві.
Відповідно і зростання заробітної плати в 1,5 раза, але є певні бухгалтерські ризики в роботі, хоча де зараз без них у нашій країні. Та все ж головна проблема для мене в тому, що тут складні стосунки в колективі.
Кожен працює сам по собі, немає команди. Працівники цього відділу поважають тільки тих, хто вищий за них за посадою. До решти ставлення, навіть не знаю, як правильно охарактеризувати – просто ніяке, зневажливе.
Самовпевнена молодь, яка всіх навкруги вважає “тупими” і говорить у вічі це людям, набагато старшим і досвідченішим за них. І ось зараз стає начальником у цьому відділі?
На те, що зміняться стосунки, сподіватися просто нерозумно. Звільняти масово старих співробітників не хочу, тому що не хочу, щоб мені плювали в спину і проклинали ті, з ким я вчора ще пила чай у перерві.
Та й тямущих фахівців на ринку не так багато, а коштують вони дорожче, ніж моє начальство готове їм платити. Є пропозиція нової роботи, де все треба починати спочатку, але це мене не лякає.
Я не боюся бізнес-викликів, не боюся роботи і не боюся брати на себе відповідальність. Розумію, що просто тікаю від цих дивних стосунків у колективі, бо боротися немає сил. І працювати, як у зграї вовків, не зможу. Та й не хочу.
