— Подивіться, яка краса, тут тільки наша порода, жодного колгоспного баласту, — Антоніна Петрівна з глухим стуком опустила важкий шкіряний фоліант на журнальний столик прямо перед носом ошелешеної невістки.
З глянцевої сторінки весільного альбому на Олену дивився її власний чоловік Вадим, який обіймав матір, а ось замість батька й матері Олени, що раніше стояли праворуч, тепер красувався бездоганно відретушований кущ паркової троянди.
Олена перегорнула сторінку, відчуваючи, як всередині все закам’яніло. На загальному знімку з РАЦСу, де раніше поруч стояли дві родини, тепер красувалася щільна шеренга родичів з боку нареченого.
Її батьків, які виховали її й оплатили половину цього торжества в передмісті Києва, просто викреслили з історії. Нахабно, професійно, із застосуванням графічних редакторів.
— Ви в своєму розумі? — голос Олени зірвався. — Де мої мама й тато?
— Вдома, напевно, картоплю смажать, — Антоніна Петрівна переможно стиснула губи й поправила бездоганну зачіску.
— А людям у дешевих костюмах немає місця на родинних світлинах. Я заплатила хорошому майстру, він виправив цей кошмар. Тепер альбом виглядає ідеально. І я вже замовила копії для всієї нашої родини.
Вадим увійшов до вітальні, витираючи руки рушником, і завмер, переводивши погляд з блідої дружини на сяючу матір. Конфлікт, що назрівав ще з самого дня весілля, коли Антоніна Петрівна демонстративно відмовилася спілкуватися зі сватами, вибухнув назовні.
— Мамо, ти знову за своє? — буркнув Вадим, але одразу ж відвів погляд, помітивши кущі троянд на місці тестя й тещі.
— Ну, мама переборщила, Олено, та годі вже. Зате композиція тепер рівна, дивися, як падає світло.
Ця байдужість вразила сильніше, ніж божевілля свекрухи. Олена мовчки закрила альбом, кинула його в сумку й вийшла з квартири. Вона чекала від чоловіка захисту, а отримала боягузливе погодження з жахливим вчинком.
Вдома Олена набрала номер матері, але в останній момент скинула дзвінок. Розповісти батькові, який заради цього весілля вліз у борги, щоб дочка ні в чому не поступалася міським, означало розбити йому серце.
Через три дні Антоніна Петрівна святкувала своє п’ятдесятип’ятиріччя в ресторані на набережній. Олена йти не хотіла, але Вадим влаштував сцену, благаючи не ганьбити його перед колегами та керівником матері.
— Будь ласка, Олено, давай просто побудемо там пару годин, — просив він, застібаючи запонки. — Мама запросила свого начальника. Якщо ми влаштуємо бойкот, мені на роботі це відгукнеться, адже саме вона мене туди порекомендувала.
Олена погодилася, але в її голові вже визрів план. Вона поїхала до фотостудії, де за пристойну доплату їй віддали оригінали всіх весільних знімків і відеозаписів на флешці.
Ресторан зустрів гостей дзенькотом келихів і живою музикою. Антоніна Петрівна красувалася в центрі залу в синій сукні, приймаючи букети та компліменти.
У кутку на спеціальному пюпітрі гордо лежав той самий оновлений весільний альбом. Родичі чоловіка підходили, гортали його, захоплюючись красивими знімками.
— Яка гарна пара, нікого зайвого, — голосно говорила тітка Вадима. — Відразу видно, Антоніно, що ти тримаєш марку.
Олена сиділа за столом, зберігаючи зовнішній спокій. Поруч із нею сидів літній чоловік, давній знайомий родини Антоніни Петрівни, відомий адвокат Ігор Степанович. Він із зацікавленням спостерігав за тим, що відбувалося.
Коли настав час тостів, Антоніна Петрівна взяла мікрофон. Вона довго говорила про традиції, про те, як важливо зберігати сімейну історію.
— І на знак міцності нашої родини я підготувала сюрприз! — проголосила іменинниця. — Зараз на великому екрані ми подивимося повну цифрову версію весільного альбому!
Діджей увімкнув проектор. На величезній стіні ресторану замиготіли кадри. На екрані з’явилися ті самі відретушовані знімки, де замість батьків Олени цвіли троянди й зеленіли порожні паркові алеї. Гості схвально гуділи.
У цей момент Олена встала, підійшла до пульта діджея й попросила поставити її флешку, пояснивши, що це узгоджений подарунок-сюрприз від молодої родини.
Екран на секунду згас, а потім спалахнув оригінальний знімок. На ньому крупним планом був зображений батько Олени, який стояв поруч із адміністратором ресторану, та Антоніна Петрівна, яка в цей момент непомітно забирала зі столу конверт з грошима, подарований молодятам батьками нареченої на облаштування житла.
Далі показали відео. Невідомий для свекрухи, відеооператор на весіллі випадково зняв розмову на задньому дворі ресторану, коли перевіряв мікрофони.
На кадрах Антоніна Петрівна передавала гроші дизайнеру й чітко говорила:
«Приберіть цих провінціалів так, щоб навіть тіні від них не залишилося. Син одружився, квартиру ми їм знайшли, а їхнім родичам на наших спільних фото немає чого робити. Нехай думають, що так і треба».
У залі запанувала тиша. Музика замовкла. Антоніна Петрівна зблідла, її рот судорожно відкривався й закривався.
— Що це за жарти? Це провокація! — вигукнула вона, вказуючи пальцем на Олену. — Вадиме, забери її звідси! Вона з глузду з’їхала!
Вадим миттю кинувся до дружини, але тут зі свого місця підвівся адвокат Ігор Степанович. Він уважно подивився на екран, потім на почервонілого Вадима і спокійно промовив на весь зал:
— Антоніно, ось чому ти просила мене з’ясувати, як оформити нерухомість виключно на ім’я твого сина, хоча гроші надавала сторона нареченої?
Виявляється, батьки Олени повністю оплатили банкет і надали кошти на житло, а ти вирішила переписати історію?
До речі, Вадиме, договір купівлі-продажу оформлений на батька Олени, я сам допомагав його перевіряти. Тож у цій квартирі ти юридично ніхто.
Гості почали перешіптуватися. Високопоставлений керівник, заради якого влаштовувалася ця комедія, з презирством відставив келих, підвівся й попрямував до виходу. За ним потягнулися й інші запрошені колеги.
Антоніна Петрівна спробувала підійти до Олени, але від хвилювання спіткнулася об край килимової доріжки й незграбно впала на сервірувальний стіл. Святковий торт розвалився на підлогу, забруднивши кремом поділ її сукні.
Олена підійшла до чоловіка, який сидів, обхопивши голову руками. Вона зняла обручку й поклала її на стіл перед ним.
— Тепер композиція справді ідеальна, Вадиме. Нікого зайвого. Завтра я подаю на розлучення. Квартиру звільниш до кінця тижня, тато приїде забрати ключі.
Вона вийшла з ресторану під розгублені вигуки свекрухи, яка намагалася підвестися. На вулиці пахло літнім дощем. Телефон у сумочці завібрував — дзвонила мама.
Олена посміхнулася й відповіла: «Усе добре, мамочко. Скоро приїду до вас, посидимо всією родиною».
