Відносини з родичами не завжди прості та не завжди бажані. Так, мабуть, вийшло у моєї свекрухи, а потім і в мене. Мій чоловік має молодшого брата. Саме він улюбленець моєї свекрухи.
Йому і допомоги більше, і підтримки – житло, машина та інше. Нам же у кращому разі подарунки дітям. Не так турбує той факт, що ми не в улюбленцях, скільки саме ставлення свекрухи до мене.
Коли декілька років тому ми з чоловіком розписалися, нам не вдалося влаштувати весілля. Ні в мене, ні в моїх батьків таких грошей на той момент не було. Та й батьки чоловіка сказали, що допомогти нема чим.
Довелося обмежитися сімейною вечерею без сукні та іншої атрибутики. Шкода, звичайно, але що вдієш… І ось через кілька років брат мого чоловіка вирішив одружитися.
Його наречена на той момент вже чекала на дитину, і, мабуть, це відігравало дуже велику роль для моєї свекрухи. На весіллі вона носилася з молодою нареченою, як з улюбленою донькою.
Під час тостів не переставала захоплюватися нею і бажала найкращого для їхнього малюка. І звучала вона так захоплено, ніби то був її перший онук, а не третій.
Я була в шоку побачивши таку різницю у ставленні до мене і до дружини молодшого сина. Цікаво, чи була б я в положенні на своєму розписі, вона б і зі мною так само носилася?
Весілля тривало, а я все більше чула хвалебних відгуків про нову наречену. І вона така красуня і розумниця, і сукня просто краса! Все стало ще гірше, коли я випадково почула розмову свекрухи з подругами.
Вони запитали, чим моїй свекрусі не вгодила я. На це вона лише махнула рукою. Потім вона сказала, що я бідна, що її старший син зі мною не виб’ється в люди, тому така невістка нікому не треба.
Прийшовши до тями від таких слів, я не витримала і підійшла до свекрухи. Я на пряму запитала, як розуміти її слова. Замість відповіді та очікуваних у цій ситуації вибачень свекруха влаштувала сцену, в якій виявилася винною я.
У результаті чоловік відвів мене вбік і почав сварити за те, що сталося. Попри те, що я переказала слова його матері, він наполягав, що не варто було з’ясовувати стосунки на публіці.
Хіба вона не виносила все на публіку? Хіба не я стала для всіх бідною безглуздою невісткою? Я, звичайно, підозрювала, що мій чоловік — мамин синок, але щоб погоджуватися з матір’ю в такому питанні…
Зараз я серйозно задумалася про те, аби розлучитися. Усі мене відмовляють, кажуть, щоб я не звертала уваги на свекруху. Але якщо мій чоловік не може заступитися за мене перед власною матір’ю, чи він може взагалі захистити? І чи потрібний такий чоловік?
